Чотирьохкомплектне, тобто чотирьохкласне училище відкрилося 15 листопада 1913 року. Тоді за його парти сіли понад двісті хлопчиків та дівчаток. Училище було збудовано за околицею села Козятин (яке, власне, й дало назву містечку) — і довгий час називалося «школою на полі». Учитися у нових просторих класах, обладнаних за останнім словом тодішньої техніки, було саме задоволення. Гарно було й навколо: неподалік зростав давній праліс (нині заказник «Сестринецька дача»), а на садибі розквітав великий сад, від якого донині лишилося кілька старих яблунь і груш.

На жаль, у ХХІ столітті школярів тут поменшало як мінімум утричі. Але традиції збереглися: чудовий педагогічний колектив і чемні козятинські діти гарно дбають про унікальну, єдину в області споруду. Трапецієві вікна, скромний цегляний декор і фронтон із цифрою «1913» абсолютно чітко свідчать про УАМ, нехай і дещо еклектичний. Має школа і архітектурну родзинку: другий, дерев’яний поверх одного з причілків оздоблений пілястрами, які зворушливо намагаються зімітувати цегляні аналоги.

В літературі є відомості, що до земських шкіл Поділля причетний вікопомний Опанас Сластіон. Але так це, чи ні — достеменно невідомо. Принаймні, козятинська пам’ятка (нині середня школа №9) геть не схожа ані на полтавські, ані на черкаські творіння корифея УАМу.

Усі фото