Функціонує як адміністративна споруда і шкільний музей, тому й має непоганий вигляд. Одна з п’ятьох збережених донині Сластіонових шкіл із заломом даху — характерною прикметою української барокової архітектури. Разом із кількома іншими, саме цю ознаку Опанас Сластіон визнав за обов’язкову в арсеналі українського модерну.

Та головна родзинка бодаквинської «земки» — тризаломне вікно-башточка (люкарна) на даху. Таких віконець і сто років тому було не густо, — а тепер і поготів. Цікаво, що подібні конструкції були присутні і на школах Канівського повіту — зокрема, в Корсуні (хоча ми знаємо про це лише завдяки старим фото). Це, безперечно, зайвий раз підтверджує авторство Сластіона і стосовно «черкащанок».

Судячи з усього, бодаквинська вежка-люкарна увійшла у ХХІ ст. у суворій самотності останнього «могіканина». Що її врятувало? Хтозна. Можливо, дерева, що донедавна росли перед головним фасадом і геть закривали башточку. А тепер без них — краса та й годі, просимо панство. Відтак висловлюємо щиру подяку адміністрації школи за проведену вирубку. Мабуть, це єдиний випадок, коли ми схвалюємо гербомахію. А ви?

Усі фото