Про героїню цього опусу відомо дуже мало. Та, як на нас, у зв’язку з її практично непоміченою громадськістю кончиною це вже несуттєво. Відтак замість історичної розвідки подаємо коротенький некролог.
« В молодості їй було весело. Адже була не з боязливих – пережила і військові змагання, і репресії, і тотальне україноборство. І таки діждала вільної України, про яку мріяла і нагадувала усім, кого бачила, все своє життя. Останні десятиліття жила покинутою і занедбаною, і все чекала на допомогу… Та дочекалася іншого…
Замордували її не чужинці, а свої ж власні діти, яких плекала рівно сто років… Прикро й гірко, що вже ніхто й ніколи не уздрить цієї білолицьої, із широко розплющеними синіми оченятами україночки… Тож нехай посмертною нагородою стане їй перейменування рідного села із Жовтневого у Вознесенське».

Усі фото