Мальовниче горбисте село із романтичною назвою. Аварійна «земка» на горі із затертим розпорядком роботи (чого? кого?) на дверях. І хрещатий телеграфний стовп перед школою. Нехай Господь простить, але ця картина мимоволі асоціюється із символічним Розп’яттям колись веселого і людного краю… Чи ж можливо було обійтися без такої жертви?
Та останні квіти під трапецієвими вікнами іще тішать погляд випадкового мандрівця, котрий з якогось дива приблукав у цей загублений світ.