Вокзал у славному місті Миргороді — дуже вдалий зразок постУАМу. Можливо, один з найвдаліших. А оскільки постУАМ практично ввесь зациклений на необароко, тож і маємо те, що маємо — шикарний «багатохвильний» центральний фронтон, великі аркові вікна і два крила з маленькими, теж необароковими фронтончиками.

Під фронтоном сидить Гоголь. Перший Микола Васильович зник в роки Другої світової, другий з’явився невдовзі по будівництві (точніше, докорінній відбудові) вокзалу — у 1952 році. Що вдієш? Не той тепер Миргород, і Гоголь не той…

Усі фото