Макушинську школу свого часу пристосували під церкву. Тепла молитва зігріває холодні і оспалі серця, відтак зажевріла надія, що пробуджені люди зігріють і врятують цю чудову, найграційнішу перлину Сластіона. Та ми давненько не були у Макушисі і не знаємо, як там склалося…
Натомість знаємо, як важко пробудити в нащадках геніальних творців вроджене чуття прекрасного, втрачене за довгі роки безпам’ятства. Та іншого шляху просто немає: нинішня краса не врятує майбутній світ, якщо світ сучасний не врятує красу минулу.