Стилістично будинки у Руденківці дуже близькі до гончарної майстерні в Опішному. Останню ж, як відомо, приписують гончару Юркові Лебищаку та Василеві Кричевському (хоча архітектор в жодному листі чи документі про неї не згадував). Втім, усім добре відома скромність автора Полтавського земства. Відтак, з огляду на всі обставини, ми без особливих тортур сумління приписуємо авторство руденківських пам’яток саме Кричевському.

Про призначення заголовної споруди комплексу і роки її будівництва повідає «Звод пам’яток історії та культури України»:

«Адміністративний будинок. Розташований у центрі села. Побудований у 1904 — 1905 рр. як приміщення для адміністрації Руденківського млина та їдальня для робітників цього підприємства. У післявоєнні роки належав Новосанжарському хлібоприймальному підприємству й використовувався як профспілковий клуб. Стиль — український модерн. Пам’ятка потребує вивчення. В.О.Мокляк».

Справді потребує. Та поки її вивчати, вона й зруйнуватися може. І все ж, попри ритуальну контору, що нині працює в кількох кімнатах майже покинутої пам’ятки, віримо в її щасливе майбутнє. А от житлові будинки комплексу, що нині успішно заселені і добудовані практичними селянами, порятунку (за винятком естетичного) не потребують.

Усі фото