Славетний метр українського модерну, слобожанин Василь Кричевський у жодному документі не вказав на своє авторство стосовного опішнянського гончарного «пункту». Та й у численних дописах про видатного галицького кераміста, «австріяка» Юрка Лебіщака докладно описано не архітектурні, а власне гончарські звершення останнього. Тим не менш віднедавна у літературі за головною опішнянською пам’яткою УАМу безапеляційно закріпилася назва будинку Кричевського-Лебіщака. Мовляв, схід і захід разом. Ну як нам не пристати до цієї гарної новації? Тож нехай буде.

Уперше ми уздріли опішнянську майстерню у непрості 1990-ті, коли крізь її дах (точніше, його відсутність) сяяло сонечко і мерехтіли зорі. Не одразу і зі скрипом, але справи таки зрушили з місця, і за якихось кільканадцять років будинок зарум’янився, як муфельна піч. Тоді ж він із майстерні перетворився на подвійний музей — гончарської слави та родини Кричевських. Поступово меморіальні дошки всіяли стіну будинку не гірше за голівудську алею зірок, а усередині постала чудова експозиція — і гончарська, і загальнокричевська.

Завітайте в Опішне, вам там неодмінно сподобається!

Усі фото