
Клепарівську читальню і подібні до неї будівлі Віктор Чепелик вважав корисним «гумусом», на якому виростали шедеври львівського центру УАМу. (Хоча представлений в даному матеріалі клуб корифей таки вирізнив серед інших, назвавши «своєрідним і непересічним»).
Ще одну функцію таких «Просвіт» Чепелик вбачав у архітектурній просвіті галичан та гуцулів. Споглядаючи ці скромні зразки українського модерну, трудящі мали б навчитися відрізняти своє і рідне від представників космополітичної сецесії, закопанського стилю та інших європейських «ізисків», якими на початку ХХ століття широким потоком наводнялася Західна Україна.
Чи виконали своє завдання УАМівські клуби? 100 років тому — можливо. А на сучасному етапі варто запитати про це у мешканців клепарівської читальні (її давно пристосовано під житло). А як не скажуть, спростити завдання: хай пояснять, навіщо вони поміняли гарну черепицю покрівлі на страшний сірий шифер?