Будинок гімназії та бурси Українського педагогічного товариства можна сміливо назвати найяскравішим і найоригінальнішим представником львівського центру УАМу. По-перше, в ньому практично відсутні ознаки гуцульської сецесії, не кажучи про закопанські алюзії. По-друге, з полтавськими «побратимами» цей будинок також неможливо сплутати. Діагональні ряди вікон на тильному фасаді, злегка «готизований» центральний фронтон і рустований по-галицькому цоколь міцно прив’язують споруду до рідного західноукраїнського краю.

І все ж без наддніпрянських впливів не обійшлося. План споруди, заломи на баштах і щось невловимо-«загальноукраїнське» однозначно присутнє. Тут ми ідемо врозріз з Віктором Чепеликом, який досить суб’єктивно пише про фахову погорду львівських зодчих епохи модерну. Зокрема, корифей вважає, що саме місцевий гонор відіграв «діалектичну подвійну роль» у розвої галицького УАМу, зумисно применшуючи значення досвіду східняків і спонукаючи західняків до надмірної самостійності.

Втім, якщо й так, то це пішло Україні на користь. У світі немає архітектурного модерну, розмаїтішого за український!

Усі фото