18 січня 2014 року минає 150 років від дня народження видатного митця
Народний художник, живописець, графік та іконописець І. С. Їжакевич народився в селі Вишнополі, нині Тальнівського району Черкаської області. Батьки — Сидір Іларіонович та Марія Оксентіївна — були бідними селянами, тож не могли дати освіту своїм дітям. Проте обдарований Іван самостійно навчився читати й писати. У дванадцятирічному віці батьки відправили хлопця до Києва, де дядько влаштував його служити посохоносцем до архієрея у Братському монастирі, а з часом, помітивши його здібності, — до іконописної школи в Києво-Печерській лаврі. 1876 року Іван вступив до цієї школи, де навчався по 1882 рік. Якось, намалювавши перед дзеркалом автопортрет, Іван Їжакевич пішов до відомої художньої школи Мурашка. Миколі Івановичу сподобалася його робота, та з’ясувалося, що за навчання Івана нікому платити. Мурашка покликали, і він вийшов з кімнати в терміновій справі. Їжакевич, чекаючи на його повернення, взявся змальовувати голову дівчини з картини, що висіла на стіні. Коли Мурашко повернувся, він був вражений швидкістю, з якою малював вправний художник. Тож залишив обдарованого хлопця працювати своїм помічником. У школі Мурашка Їжакевич навчався з 1882 по 1884 рр.
1883 року Їжакевич за пропозицією Прахова і Врубеля брав участь у відновленні фресок ХІІ століття Кирилівської церкви в Києві.
На початку 1884 р. юнак вирушив до Петербурга, в Академію мистецтв. Спізнившись на вступні іспити на чотири години, він не повернувся назад, а два місяці наполегливо клопотав про дозвіл додатково скласти іспити. І таки досяг своєї мети — наприкінці 1884 р. Іван став вільним слухачем Академії. Його не раз нагороджували медаллю за успіхи в навчанні. 1888 року, здобувши звання вчителя середньої школи, Їжакевич незабаром став дуже популярним художником-ілюстратором.
Він співпрацював з відомими журналами, в «Ниві» надрукували його фотографію і детальну біографію. Низку оригіналів малюнків І. С. Їжакевича, виконаних для «Ниви», було продано, і знаходяться вони за кордоном (у Лондоні, Австрії, США). За 29 років він створив кілька сотень ілюстрацій для цього журналу. Через сторінки наймасовішого і найпопулярнішого в Російській імперії видання знайомив широкі кола читачів з історією, літературою та побутом свого народу. І надалі, протягом усієї 75-річної творчої діяльності, майстер невтомно втілював у своїх творах образи життя українського народу.
В рамках благодійної акції 1910 року разом із Фотієм Красицьким Іван Їжакевич взяв участь у випуску видавництвом «Час» плакату з портретом і біографією символу української нації — Тараса Шевченка. Накладом на той час нечуваним — 100 тисяч примірників.
У 1902—1910 рр. Іван Їжакевич розписував Церкву Всіх Святих над Економічною брамою і Храм преподобних Антонія та Феодосія Печерських, продовженням якого на заході є колишня Трапезна палата в Києво-Печерській лаврі. Серед робіт Їжакевича у Трапезному храмі — фрески «Різдво», «Стрітення», «Хрещення», «Воскресіння», лики святих у медальйонах, у палаті — лики Печерських святих.
«М’який, спокійний і стриманий характер талановитого автора відобразився в усій повноті в цьому ліричному розписі стін, що цілковито відповідає призначенню приміщення: Трапезна для простих російських людей — не просто фізична присутність, а це хвилина зосередженого мовчання та відпочинку», — із відгуку мистецтвознавця Андріана Прахова.
Ще один сучасник Івана Їжакевича — вчений, дійсний член Чеської академії наук, Міжнародного антропологічного інституту у Франції (Париж), Наукового товариства ім. Шевченка у Львові, Української вільної академії наук — Вадим Щербаківський згадує велику затребуваність талановитого майстра:
«В Києві був тоді (1900-ті роки) з старшого покоління маляр Їжакевич. Це був добрий і плодовитий маляр. Він одержував замовлення з Московщини, особливо багато постачав туди ілюстрацій на різні історичні теми і образи різних святих. Постачав також різні види Києва. Одна група його київських сюжетів була видрукована у формі кольорових карток, які дуже швидко розійшлися».
1905—1906 рр. Їжакевич обіймав посаду художнього керівника рисувальної школи в Києво-Печерській лаврі (нині це корпус №30 Національного Києво-Печерського заповідника). 1906 р. школу перетворили на майстерню, залишивши при ній на повному пансіоні десять малолітніх учнів. Заява художника Івана Їжакевича наміснику Лаври 12.07.1905 р.:
«У відповідь на усний запит Отця Намісника Лаври, на яких умовах я погоджуюся викладати малювання в Лаврській рисувальній школі, маю честь заявити… З огляду на те, що я як колишній вихованець Лаврської рисувальної школи хочу бути зі свого боку тепер корисним Лаврі у відповідь на її попередню турботу про мене, я погоджуюся викладати протягом того часу, доки продовжуватиметься моя робота у Трапезній церкві — безкоштовно, присвячуючи школі приблизно дві години на день. Після закінчення ж робіт у Трапезній церкві я погоджуюся викладати у школі з оплатою 100 рублів на місяць, як прийнято взагалі платити викладачам у рисувальних закладах…»
Іван Їжакевич був плідним митцем. Його по праву вважають одним із основоположників української книжкової графіки. Серед робіт обдарованого живописця, присвячених історії України-Русі, є такі: «Кий, Щек, Хорив і сестра їхня Либідь», «Тарас Шевченко — пастух», «Заколот у Веселому», «Битва козаків зі шляхтою», «Привели до пана», «Гайдамаки під Уманню», «Повстання селян у Галичині».
В 1930-х роках Їжакевич виконав 15 монументальних панно на тему «Історія землі» для Геологічного музею АН УРСР у Києві та низку картин-панно для історичних і краєзнавчих музеїв України.
Художник створив цикл реалістичних ілюстрацій до творів класиків української літератури: Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Котляревського, Івана Франка, Григорія Квітки-Основ’яненка, Михайла Коцюбинського, Івана Ле, Миколи Гоголя, Василя Стефаника.
Іван Їжакевич був фундатор і носій високих традицій національного мистецтва. Нині його твори зберігаються в багатьох музеях України, кращі роботи — в Київському музеї Тараса Шевченка. Іван Сидорович помер 19 січня 1962 р., похований на Байковому кладовищі у Києві.
У наш час у корпусі №30 плідно працюють іконописці, живописці, скульптори і архітектори. Художники створили творче об’єднання «Лаврські художні майстерні ім. Івана Їжакевича», про що свідчить мармурова табличка, встановлена на фасаді будинку, а також стенд, присвячений Івану Сидоровичу, всередині приміщення. Також художники розпочали створювати музей, присвячений засновнику іконописних майстерень та іншим видатним митцям, які свого часу працювали у цих стінах. Так, родина Юлія Шейніса подарувала музею старовинні меблі, якими митець користувався тут протягом останніх сорока років: крісло, письмовий двотумбовий стіл, журнальний столик і стільці.
Попри всі негаразди митці зберегли художні майстерні завдяки підтримці прогресивної спільноти. Зокрема й газета «День» (стаття «Записки з «Живого» дому, що замерзає» №28-29 від 17 лютого 2012 р.) розповіла про умови, в яких доводилося працювати сучасним художникам. Минулого року іконописці Творчого об’єднання відзначили 130 років заснування Лаврських художніх майстерень, влаштувавши виставку «Іконопис: традиція, школа, сучасність» (про що також повідомляла газета 11.06.2013 р.). Нині справу, розпочату Іваном Їжакевичем, гідно продовжують сучасні митці.
Марія БОЙЧУК