Стрибок з парашутом1

Був у однієї побожної жінки син. Ріс він добрий та уважний, і був би справжньою втіхою матері, аби не один тяжкий гріх: він не вірував у Бога. Чи то його погані друзі так намовляли, чи саме серце його було порожнє — один Бог знає (бо тільки Бог знає душу і серце кожної людини до кінця).
Цей гріх сина, точніше це його горе (бо не вірувати в Бога і є справжнє горе) дуже засмучувало матір, серце її розривалося від жалю й тривоги за сина, але, як вона його не вмовляла, що б йому не казала, — він не навертався до Бога.
Пішла тоді жінка питати поради у священика, а той їй і каже:
— Що ти говориш зі своїм сином? Якщо він у Бога не вірує, то він тебе не чує, скільки йому не кажи. До того ж він — немічна людина, і що може зробити?  Ти БОГОВІ кажи про свого сина. Бог, по-перше, завжди чує, а по-друге, Він всемогутній, і знайде, як навернути хлопця.  Молися за свого сина і до Божої Матері, Вона допоможе тобі.
Подякувала жінка за пораду, та й пішла собі. І з того часу день і ніч без устанку молилася за сина.
От настав час іти сину в армію. Мати дала йому з собою написаний на аркушику псалом* 90-ий і каже:
— Синку, якщо тобі буде скрутно, прочитай оце — і Бог поможе тобі. Нехай ця молитва буде завжди з тобою, де б ти не був.
Слухняний син узяв аркушик (щоправда, навіть не глянув у нього), простився з матір’ю, та й поїхав.
В армії він потрапив у десантні війська. І там його та всіх хлопців учили стрибати з парашутом. Дуже це цікаво, але…
Звичайно, сучасні парашути дуже надійні, і в них є запасне кільце. Якщо перший парашут з якоїсь причини не відкриється (хоч таке майже неможливо), то другий — рятівний — вже відкриється напевно. Але все одно стрибати з такої висоти страшнувато. Особливо в перший раз.
Тому, коли наш десантник мав назавтра вперше стрибнути з парашутом, він, як і всі, трохи хвилювався. Згадав він тоді за мамин аркушик і думає: «Як же ж я його візьму з собою, якщо нам заборонено носити щось зайве у кишенях?  От що зроблю: зашию його собі в сорочці біля плеча». І зашив.
Уранці усіх хлопців зібрали, перевірили парашути та й посадили в літак. Коли літак піднявся достатньо високо, десантники один по одному почали стрибати вниз. Стрибнув і наш хлопець.
Він смикнув із силою кільце, як його вчили, але… парашут не розкрився… Смикнув запасне кільце, але рятівний парашут також не розкрився. Земля стрімко наближалась, а він каменем летів униз.
Тоді зрозумів він усю свою безсилість і згадав Того, в Кого так вірувала його матір. Але він не міг дістати аркуш із молитвою до Всемогутнього Бога… Він тільки схопився за плече, де була молитва, й щосили й від усього серця вигукнув: «Господи!!».
У відповідь над його головою затріпотіли крила парашута.
 
Потім було усе: розпитування начальства й друзів, мамина радість, і мамині сльози… Але перш ніж хлопець опустився на землю, він дав собі слово вступити в семінарію2.
 
А після семінарії колишній десантник пішов у монастир*. Тепер він ієромонах3.
Так молитва матері врятувала сина від смерті і повернула в його серце Бога.
А син віддячив і Богові, і мамі, і собі, бо хто залишається з Богом, той ніколи не осоромиться, ні в цьому житті, ні в майбутньому.
1 Вільний переклад оповідання з книжки: Чинякова Г. П. Слёзы матери. — М., 2001, с. 103.
2 Початковий навчальний заклад для священнослужителів.
3 Монах, що має священицький сан.
Завдання
Знайдіть у Псалтирі* псалом 90 і прочитайте його, а ще краще — перепишіть, щоб він був з вами.
Друге Пришестя Христове
Перший раз Ісус Христос прийшов на землю як людина, в усьому подібна до нас, окрім гріха. Він був таким бідним, що не мав, де й голови прихилити. Заради нас Він віддав Себе на розп’яття і смерть, але на третій день воскрес, а потім вознісся на небеса до Бога Отця.
Але вдруге Ісус Христос прийде як Бог у всій Своїй славі з усіма Ангелами Своїми. Тоді Він одним словом воскресить усіх померлих, і зберуться перед Ним усі народи. І сяде Господь на Престолі слави Своєї, щоб судити весь світ. Цей Суд називається Страшним*, бо страшно грішній людині зустрітися зі Святим Всемогутнім Богом віч-на-віч, коли Він не приховує Своєї слави й величі.
І в Божому світлі всі побачать свої діла та навіть найпотаємніші свої думки.
Грішники, які каялися, боролися з гріхом та служили Богові, знайдуть себе очищеними від гріха, і Господь назве їх праведниками.
А грішники, що не каялися й не вірили Господеві, знайдуть себе отруєними гріхами й не здатними до вічного життя. І вони не зможуть увійти у вічну радість нескінченного Царства Божого.
Ікона* «Спас у силах»
Це одна з ікон, яка зображає Христа Бога у славі, в якій Він з’явиться під час Другого Пришестя.
Спас, тобто Спаситель усього світу Ісус Христос, сидить на прозорому Престолі. Це означає, що Престол Його Царства не земний, а небесний, духовний, вічний. Однією рукою Він благословляє* всіх вірних, другою — тримає Євангеліє*. Там написано: «Прийдіть, благословенні Отця Мого, наслідуйте Царство, уготоване вам від створення світу…» /Мф.25:34/. Навколо голови Спасителя — німб (коло, яке означає сяйво святості). Всередині німба прямими лініями означено хрест з літерами «W», «O», «H». Ці літери означають «Я є Сущий», тобто Той, Хто живий завжди. Такий німб малюють тільки над головою Ісуса Христа.
Прозорий червоний ромб навколо Господа означає Божественний вогонь і світло любові. Господь «вдягається у світло, як у ризи».
Овал навколо Господа — це так звана «мандорла» (у перекладі з грецької мови — мигдалина) — умовне зображення незбагненного сяйва Божества.
Навколо Спасителя — ангельські сили, зображені як херувими: з шістьма крилами. Звідси і назва «Спас у силах».
Чотирикутник, що виглядає кутами з-під мандорли, — це вся наша земля. У всіх чотирьох кутах — істоти, які означають Євангелістів (тих, кому Бог доручив написати Євангеліє).
Євангеліста Матфея зображено як людину, бо Євангеліє провіщає людям про Спасителя (Месію), Який прийде на землю та врятує людство від загибелі.
Євангеліста Марка зображено як лева, бо Євангеліє провіщає людям, що Христос — Цар і Владика всього світу і царству Його не буде кінця.
Євангеліста Луку зображено як старозавітню жертовну тварину — тельця, бо Євангеліє провіщає людям про безмежну жертовну любов Божу до людей.
Євангеліста Іоана зображено як орла, бо Євангеліє провіщає людям істини Божі, підіймаючи нас на небесну висоту.
Усі чотири істоти мають крила, по-перше, тому, що всі вони піднялися до Божих висот і спромоглися передати Слово Боже, і, по-друге, тому, що Євангеліє обійшло-облетіло всю землю.
Кожен з Євангелістів тримає своє Євангеліє.