«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 
БібліотекаБогослужбові книжки, церковні піснеспівиТріодь Постова

Свята і Велика субота

Рання

Священик: Благословен Бог наш…

Читець: Амінь. Трисвяте, по Отче наш… — Прийдіть, поклонімось… Псалми 19 і 20, тропарі і єктенія.

Священик: Слава Святій єдиносущній і нероздільній Тройці.

Читець: Амінь. Слава в вишніх Богу… Шестипсалміє. Велика єктенія.

На Бог Господь… тропар, глас 2:

Благообразний Йосиф, з древа знявши пречистеє тіло Твоє, плащаницею чистою обгорнувши і пахощами в гробі новім покривши, поклав.

Слава…

Коли зійшов Ти до смерті, Життя безсмертне, тоді пекло умертвив Ти сяйвом Божества. Коли ж і померлих із глибин земних воскресив Ти, всі Сили Небесні взивали: Життєдавче, Христе Боже наш, слава Тобі.

І нині…

Мироносицям-жонам при гробі з’явився ангел і промовив: миро мертвим подобає, — Христос же тління не зазнав.

Під час співу цих тропарів священик, одягнувшись у ризи, відкриває Царські врата, кадить вівтар, усю церкву, народ, а потім підходить до плащаниці, кадить її тричі і починають співати Непорочні: співці співають приспіви псалма 118, а священик читає тропарі «Похвали Христові». Перші приспіви й тропарі співають співці, поки священик кадить плащаницю.

НЕПОРОЧНІ
Стаття перша

Глас 5: Благословен єси, Господи, навчи мене заповітів Твоїх.

1. Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Життя у гробі поклали — Тебе, Христе, і ангельське воїнство вжахнулося, приниження Твоє славлячи.

2. Блаженні ті, що додержують свідчення Його і всім серцем шукають Його.

Життя, як умираєш Ти? Як у гробі перебуваєш? Смерти ж царство Ти руйнуєш і з пекла мертвих визволяєш.

3. Вони не чинять беззаконня і путями Його ходять.

Величаємо Тебе, Ісусе Царю, і шануємо погребіння і страждання Твої.

4. Ти наказав виконувати заповіти Твої пильно.

Ти, що межі землі визначив, у малому гробі сьогодні перебуваєш, Ісусе, всіх Царю, і з гробів мертвих визволяєш.

5. О, коли б дороги мої вели мене до виконання постанов Твоїх!

Ісусе Христе мій, Царю всіх, чого шукаючи до сущих у пеклі прийшов єси, чи не рід людський визволити?

6. Тоді б не осоромився я, зважаючи на всі заповіді Твої. Владика всіх зовнішньо мертвий і в гробі новім кладеться Той, Хто спорожнив гроби мертвих.

7. Буду славити Тебе в правоті серця, навчаючись судів правди Твоєї.

Життя, у гробі поклали Тебе, Христе, і смертю Своєю знищив Ти смерть і подав світові життя.

8. Буду сповняти повеління Твої, не покидай мене.

Із злочинцями, як злочинець, звинувачений був Ти, Христе, і виправдав нас усіх від злодійств стародавнього спокусника.

9. Як юнакові додержати в чистоті дорогу свою? Тільки додержанням слів Твоїх.

Величніший добротою за всіх людей, як без вигляду мертвим стає Той, Хто єство всіх прикрасив.

10. Всім серцем моїм я шукаю Тебе, не дай мені відхилитися від заповідей Твоїх.

Як стерпить пекло пришестя Твоє, Спасе, і не страждатиме зі смутку ще гірше, спалахом світла засліплене?

11. Слово Твоє заховав я в серці моїм, щоб не згрішити перед Тобою.

Ісусе, солодкий мій і спасительне Світло, як у темному гробі був Ти похований? О яке незбагненне і невимовне терпіння!

12. Благословен єси, Господи, навчи мене заповітів Твоїх.

Не розуміють і розумні істоти і множество безтілесних, Христе, несказанної таємниці і невимовного погребіння Твого.

13. Устами моїми сповіщав я суди уст Твоїх.

О чудеса дивні! О події несподівані! Подателя дихання мого бездиханним несуть, і погребають Його Йосифові руки.

14. Дорогами свідчень Твоїх я втішався, як найбільшим багатством.

І в гріб зійшов Ти і з лоном Отцевим не розлучився, Христе. О, скільки в цьому дивного і преславного разом!

15. Заповідям Твоїм навчаюся я і буду пильнувати путі Твої.

Істинний Царю неба і землі, хоч і в малому гробі Ти був похований, але все творіння пізнало Тебе, Ісусе.

16. Заповіти Твої — утіха моя; не забуду я слова Твого.

Коли у гробі Тебе поклали, Сотворителю Христе, пекельні основи захиталися, і гроби мерців відкрилися.

17. Яви милість Твою рабу Твоєму, я буду жити і додержуватися слова Твого.

Той, Хто в руках землю тримає, помер тілом і під землею перебуває нині, визволяючи мертвих з пекельного ув’язнення.

18. Відкрий очі мої, і зрозумію чуда закону Твого.

Із тління вийшов Ти, Життя, Спасе мій, коли Ти помер, до мертвих зійшов і засуви пекельні зламав.

19. Я подорожній на землі, не приховуй від мене заповідей Твоїх.

Як Світильник Світла, нині тіло Боже, як під спудом, під землею перебуває і розганяє пекельну темряву.

20. Стомилася душа моя від щоденного бажання зрозуміти суди Твої.

Збираються воїнства, Небесні Сили з Йосифом і Никодимом поховати Тебе, що не вміщуєшся в малому гробі.

21. Ти упокорив гордих, проклятих, що відхилилися від заповідей Твоїх.

Померлий з волі Своєї і похований під землею, Джерело життя, Ісусе мій, оживив Ти мене, померлого від провин гірких.

22. Зніми з мене сором і зневагу, бо я додержувався заповітів Твоїх.

Все творіння змінилося від страждань Твоїх, Слове, все співстраждало з Тобою, знаючи Тебе, Вседержителя всіх.

23. Бо князі сидять і змовляються проти мене, я ж, раб Твій, роздумую про постанови Твої.

Ненажерливе пекло, прийнявши в утробу свою Камінь життя, повернуло всіх мертвих, від віку поглинутих.

24. Свідчення Твої — втіха моя, і накази Твої — радники мої.

У гробі новім похований Ти, Христе, і єство людське оновив єси і як Бог воскрес із мертвих.

25. В землю никне душа моя, оживи мене за словом Твоїм.

На землю прийшов Ти, щоб спасти Адама, і, не знайшовши його на землі, навіть до пекла зійшов, шукаючи його.

26. Розповів я про дороги мої, і Ти вислухав мене, навчи ж мене заповітів Твоїх.

Затряслася від страху вся земля, Слове, і зоря проміння своє сховала, коли найвеличніше Світло Твоє було сховане у землі.

27. Дай мені зрозуміти дорогу повелінь Твоїх, і я буду розмірковувати про дивні діла Твої.

Як людина, умираєш Ти з волі Своєї, Спасе; як Бог же мертвих підняв єси з гробів і з безодні гріховної.

28. Ниє душа моя від скорботи, підкріпи мене за словом Твоїм.

Чистая Мати, ридаючи, сльозами окроплювала Тебе, Ісусе, промовляючи: як поховаю Тебе, Сину?

29. Одверни від мене дорогу неправди і в законі Твоїм провадь мене.

Як пшеничне зерно, потрапивши в надра землі, багатозернистий приніс Ти колос, визволивши людей, що від Адама.

30. Я обрав дорогу істини і поставив перед собою суди Твої.

Під землею сховався Ти, як нині сонце, і ніч покрила Тебе, але засяй, найсвітліший Спасе.

31. Я пристав до свідчень Твоїх — Господи, не осором мене.

Як сонячний круг місяць закриває, так і Тебе, Спасе, гріб нині сховав померлого тілом.

32. Піду дорогою заповідей Твоїх, коли Ти розшириш серце моє.

Христос — Життя, що зазнав смерти, від смерти мертвих визволив і всім нині дарує життя.

33. Покажи мені. Господи, дорогу постанов Твоїх, і я буду триматися її до кінця життя мого.

Через заздрість померлого в давнину Адама повертаєш до життя Ти, Спасе, Своєю смертю, явившись у тілі новим Адамом.

34. Врозуми мене, щоб я навчився закону Твого, і буду дотримуватися його всім серцем моїм.

Небесні воїнства дивились на Тебе, Спасе, покладеного мертвим заради нас, жахалися і крилами закривалися.

35. Постав мене на стежку заповідей Твоїх, бо я бажаю її.

Знявши Тебе, Слове, мертвого з хреста, Йосиф нині у гробі поклав, але встань, спасаючи всіх як Бог.

36. Нахили серце моє до свідчень Твоїх, а не до лихої користи.

Радістю ангелів був Ти, Спасе, нині ж став Ти і причиною печалі їхньої, видимий тілесно мертвим і бездиханним.

37. Одверни очі мої, щоб не дивилися на марноту; оживляй мене на дорозі Твоїй.

На хрест піднісся Ти, Спасе, і з Собою живих підносиш; під землею ж бувши, похованих з-під неї воскрешаєш.

38. Постав слово Твоє перед рабом Твоїм, щоб мав я страх перед Тобою.

Заснув Ти тілом, Спасе, як лев, і, як те левеня, з мертвих встаєш, відкинувши старість тілесну.

39. Одверни від мене зневагу, якої боюся я, бо суди Твої милостиві.

В ребра проколотий був Ти, що взяв Адамове ребро і з нього створив Єву, і пролив потоки очищення.

40. Ось я жадаю наказів Твоїх, оживляй мене Правдою Твоєю.

Таємно приносився агнець у жертву в давнину; Ти ж, незлобивий Спасе, явно принесений був, і все творіння очистив єси.

41. І нехай прийде на мене милість Твоя, Господи, спасіння Твоє за словом Твоїм.

Хто оповість про страшну дійсно нову подію: Владика світу нині страсті терпить і вмирає за нас.

42. І я дам відповідь тим, що ганьблять мене, бо уповаю на слова Твої.

Джерело Життя! Як можна бачити Тебе мертвим? Ангели, жахаючись, взивали: як це — у гробі закривається Бог?

43. Не відбери слова правди від уст моїх, бо на суди Твої надія моя.

Із ребра Твого, списом проколотого, Спасе, відтворюєш життя Єві, що життя позбавила мене, і оживляєш мене з нею.

44. Буду додержуватися закону Твого повсякчас і на віки віків.

Розіп’ятий на хресті — зібрав Ти людей; в ребра проколотий — життєдайне відпущення всім виточив, Ісусе.

45. Буду ходити простором широким, бо прагну до виконання заповідей Твоїх.

Благообразний чинить страшне і погребає Тебе мертвого благообразно, жахаючись Твого вигляду страшного.

46. Перед царями буду говорити про свідчення Твої і не посоромлюся.

Під землю з волі Своєї зійшов Ти, як мертвий, і підносиш від землі до небес тих, що звідти відпали, Ісусе.

47. Буду втішатися заповідями Твоїми, бо я їх дуже люблю.

Хоч і бачили мертвим Тебе, але Ти живий як Бог, і підносиш від землі до небес тих, що звідти відпали, Ісусе.

48. Руки мої буду простягати до заповідей Твоїх, які я люблю, і розмірковуватиму про накази Твої.

Хоч і бачили мертвим Тебе, але Ти живий як Бог, і померлих людей оживив, умертвивши мого умертвителя.

49. Згадай слова Твої до раба Твого, на які Ти звелів мені уповати.

Поклоняюся Страстям, оспівую погребіння, величаю владу Твою, Чоловіколюбче, якими звільнився я від мук смертоносних.

50. Це — втіха моя в горі моїм, що слово Твоє оживляє мене.

На Тебе, Христе, підняли меч, але меч сильного притупляється, меч же райський відхиляється.

51. Горді тяжко знущалися з мене, але я не відхилився від закону Твого.

Агниця, бачачи Агнця заколеним, гострим болем пройнята, ридала, подвигнувши і стадо взивати.

52. Згадую, Господи, присуди Твої одвічні і втішаюся.

Хоч і в гробі погребаєшся, хоч і до пекла йдеш Ти, але гроби спустошив Ти, Христе, і пекло спорожнив.

53. Сум огортає мене за грішників, що відкинули закон Твій.

З волі Своєї зійшов Ти, Спасе, під землю і померлих людей оживив єси, і підніс їх до Отчої слави.

54. Постанови Твої — то пісня моя на місці блукання мого.

В Тройці Єдиний перетерпів тілом за нас ганебну смерть, — жахається сонце, і тремтить земля.

55. Вночі поминав я ім’я Твоє, Господи, і тримався закону Твого.

Як від джерела гіркого, від Іудиного роду дітища в рові поклали Годувальника Маннодавця Ісуса.

56. Він став рідним мені, бо я дотримуюся наказів Твоїх.

Суддя, як осуджений, перед суддею Пилатом став і неправедно був засуджений на смерть через древо хреста.

57. Я сказав: Господи! Щастя моє в тому, щоб сповняти слова Твої.

Гордий Ізраїлю, люди-вбивці, що ви наробили? Варавву визволили, а Спаса віддали на хрест.

58. Молю Тебе всім серцем моїм: помилуй мене за словом Твоїм.

Рукою Своєю Ти створив Адама із землі, і ради нього єством став людиною і розіп’ятий був з волі Своєї.

59. Думав я про дороги мої, і ось повернув стопи мої до заповітів Твоїх.

Слухняним був Ти Отцеві Твоєму, Слове, і навіть до пекла лютого зійшов, і воскресив рід людський.

60. Поспішав я і не затримувався виконувати заповіді Твої.

Горе Мені, Світло світу, горе Мені, Світло Моє, Ісусе Мій жаданий, — взивала Діва, ридаючи гірко.

61. Сіті безбожних оточили мене, але не забув я закону Твого.

Завидющі, вбивці, горді люди, посоромтеся хоч плащаниці та ілітона, бо ж воскрес Христос.

62. Опівночі вставав я прославляти Тебе за праведні суди Твої.

Прийди, огидний убивця-ученик, і злобну натуру твою покажи мені, бо через неї став ти зрадником Христа.

63. Я спільник тим, що бояться Тебе і шанують повеління Твої.

Видаєш себе за чоловіколюбця, нерозумний, але ти сліпий, всегубець невірний, що миро продав за ціну.

64. Милости Твоєї, Господи, повна земля; навчи мене заповітів Твоїх.

Яку мав ти ціну за Небесне Миро многоцінне? Що взяв ти рівновартісне? Безумство набув ти, найпроклятіший сатано!

65. Благо зробив Ти, Господи, слузі Твоєму за словом Твоїм.

Коли ти убогих любиш і турбуєшся про миро, що проливається на очищення душі, то як же ти за гроші продаєш Світлосяйного?

66. Доброго розуміння та знання навчи мене, бо заповідям Твоїм я вірю.

О Слово Боже! О радість Моя! Як перетерпіти Твоє триденне погребіння? Нині страждає материнське серце Моє.

67. Як ще не був я упокореним, я блукав, а нині я тримаюся слова Твого.

Хто дасть Мені воду і джерело сліз, щоб оплакати улюбленого Ісуса?

68. Благий Ти, Господи, і благістю Твоєю навчи мене заповідей Твоїх.

О гори і пагорби, і громади людей, плачте всі і ридайте зі Мною, вашого Бога Матір’ю.

69. Примножили на мене неправду горді, але я всім серцем моїм схиляюся до заповідей Твоїх.

Коли побачу Тебе, Спасе, безлітнє Світло, радосте і втіхо серця Мого? — Діва гірко ридала.

70. Загрубіло серце їх, як сир з молока, я ж утішаюся в законі Твоїм.

Хоч Ти, Спасе, як Камінь краєсікомий, і прийняв відсічення, але виточив живий струмінь, бо Ти — Джерело життя.

71. Благо мені, що Ти упокорив мене, щоб я навчився заповітів Твоїх.

Як від єдиного Джерела, що великою рікою з ребер Твоїх виливається, п’ємо і безсмертне життя одержуємо.

72. Благий для мене закон уст Твоїх, більше за тисячі золота й срібла.

З волі Своєї став Ти, Слове, мертвим у гробі, але живеш і людей, як і прорік, Воскресінням Своїм, Спасе мій, воскрешаєш.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу.

Оспівуємо Тебе, Слово, Бога всіх, з Отцем і Святим Твоїм Духом, і славимо Божественне Твоє погребіння.

І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Ублажаємо Тебе, Богородице чиста, і шануємо триденне погребіння Сина Твого і Бога нашого.

І знову співаємо перший приспів: Життя у гробі поклали — Тебе, Христе, і ангельське воїнство вжахнулося, приниження Твоє славлячи.

Також мала єктенія і виголос першої статті:

Бо благословилось ім’я Твоє, і прославилося Царство Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Стаття друга

Священик кадить, а співці починають співати:

Достойно є величати Тебе, Життєдавче, що на хресті руки простягнув і зруйнував владу ворожу.

73. Руки Твої створили мене і впорядкували мене; врозуми мене, і навчуся заповідей Твоїх.

Достойно є величати Тебе, всіх Сотворителя, Твоїми бо стражданнями ми визволилися від страждань і спаслися від тління.

74. Ті, що бояться Тебе, побачать мене і звеселяться, що я уповаю на слово Твоє.

Вжахнулася земля, і сонце сховалося, Спасе, коли Ти, Христе — Світло невечірнє, зійшов до гробу тілесно.

75. Знаю, Господи, що суди Твої праведні, і що Ти справедливо покарав мене.

Заснув Ти, Христе, життєдайним сном у гробі і від тяжкого гріховного сну підняв Ти рід людський.

76. Нехай же буде милість Твоя втіхою мені за словом Твоїм до раба Твого.

Єдина Я з жінок безболісно народила Тебе, Сину, а нині через страждання Твої зазнаю мук нестерпних, — промовляла Чиста.

77. Нехай зійде на мене милосердя Твоє, і я буду жити, бо закон Твій — повчання моє.

Бачачи Тебе, Спасе, на небесах нерозлучно сущого з Отцем, а внизу ж — мертвого, розпростертого на землі, жахалися серафими.

78. Нехай будуть посоромлені горді, бо вони безвинно нападають на мене; а я буду навчатися в повеліннях Твоїх.

З Твоїм розп’яттям, Слове, роздирається церковна завіса, і світила ховають світло, коли Тебе, Сонце, поховали під землею.

79. Нехай прийдуть до мене ті, що бояться Тебе і знають свідчення Твої.

Той, Хто на початку єдиним велінням заснував твердь землі, бездиханним зійшов під землю, як людина; вжахнися видінням, небо.

80. Нехай буде серце моє непорочним у законі Твоїм, щоб не осоромився я.

Ти, що рукою Своєю створив людину, зійшов під землю, щоб воздвигнути від падіння собори людей всесильною державою Своєю.

81. Умліває душа моя за спасінням Твоїм; я покладаюся на слово Твоє.

З плачем священним прийдіть, звеличмо померлого Христа, як колись жони-мироносиці, щоб і «радуйтеся» з ними почути.

82. Плачуть очі мої за словом Твоїм; я кажу: коли Ти втішиш мене?

Воістину Ти є Миро невичерпне, Слове, тому й жони-мироносиці приносили миро Тобі, мертвому, як живому.

83. Я став як той міх у диму, але наказів Твоїх не забув.

Навіть похований, Ти, Христе, царство пекельне руйнуєш, смертю смерть перемагаєш і земнородних із тління визволяєш.

84. Скільки ще днів для раба Твого? Коли вчиниш гонителям моїм суд?

Божа Премудрість, що потоки життя виточує, сходячи до гробу, животворить сущих у неприступних пекельних місцях.

85. Яму викопали для мене горді наперекір закону Твоєму.

Хоч тіло моє уражене смертю, але оновлю Я зруйновану людську природу; не терзай Свого серця риданнями, Мати Моя.

86. Всі заповіді Твої — істина. Безвинно переслідують мене; поможи мені.

Зійшов Ти під землю, Світлодавче правди, і мертвих, наче від сну, розбудив, відігнавши всяку сущу в пеклі темряву.

87. Ледве не знищили мене на землі, я ж не покинув заповідей Твоїх.

Сьогодні сіється із сльозами в надра землі двоприродне життєдайне Зерно, Яке, прорісши, принесе радість світові.

88. Оживи мене за милістю Твоєю, і буду берегти свідчення вуст Твоїх.

Злякався Адам, коли побачив Бога, Який ходив по раю, — нині ж радується Його вшестю до пекла: колись відпалий через гріх — нині воскресає.

89. Навіки, Господи, слово Твоє перебуває на небесах.

Мати Твоя, Христе, приносить Тобі, покладеному в гробі, потоки сліз, взиваючи: встань, Сину Мій, як передрік Ти.

90. З роду в рід істина Твоя. Ти поставив землю, і вона стоїть твердо.

Йосиф, побожно погребаючи Тебе в новому гробі, боголіпно співає Тобі, Спасе, надгробні пісні, перериваючи їх риданнями.

91. З волі Твоєї все стоїть аж до цього дня, бо все служить Тобі.

Бачачи Тебе, до хреста прибитого, Мати Твоя, Слове, цвяхами і стрілами гіркої печалі проймає душу Свою.

92. Коли б не закон Твій був утіхою мені, то я б загинув у біді моїй.

Дивлячись на Тебе, Радосте всіх, гірким напоєм напоєного, Мати гіркими сльозами вмиває лице Своє.

93. Повік не забуду повелінь Твоїх, бо ними Ти оживив мене.

Болісно вражена Я, і розривається серце Моє, Слове, коли бачу Я невинні страждання Твої, — з плачем промовляла Пречиста.

94. Твій — я, спаси мене, бо я сповняв веління Твої.

Як закрию очі й уста Твої, Слове? Жахаюся, як же

Тебе мертвого достойно поховаю? — взивав Йосиф.

95. Нечестивці підстерігають, щоб погубити мене, я ж заглиблююсь у свідчення Твої.

Йосиф і Никодим надгробні пісні співають Христу, померлому нині, співають же з ними і серафими.

96. Я бачив кінець всього досконалого, але заповідь Твоя широка безмірно.

Заходиш під землю, Спасе, Сонце правди, тому Мати Твоя, як той місяць, у смутку залишається, виду Твого позбавлена.

97. О, як люблю я закон Твій! Цілий день думки мої про нього.

Вжахнулося пекло, Спасе, коли побачило, що Ти, Життєдавче, його багатство нищиш і від віку померлих воскрешаєш.

98. Ти зробив мене мудрішим від ворогів моїх заповітами Твоїми, бо вони завжди зі мною.

Після ночі світло сонця сяє знову, Слове; і Ти ж після смерти воскрес, засяявши яскраво, як із чертога.

99. Я зрозумів більше за всіх учителів моїх, бо я вдумуюсь у свідчення Твої.

Земля, прийнявши Тебе, Сотворителю, в надра свої, трясеться від страху і трясінням будить мертвих.

100. Став я мудрішим за старших, бо дотримуюся заповітів Твоїх.

Никодим і Благообразний, нині побожно помазуючи Тебе, Христе, миром, взивали: вжахнися, вся земле.

101. Від усякої стежки лукавої я стримував ноги мої, щоб берегти слово Твоє.

Зайшов Ти, Світлотворче, і з Тобою зайде світло сонця; трепетом усе творіння сповнилося, проповідуючи Тебе, всіх Творця.

102. Від судів Твоїх я не відхилявся, бо Ти, Боже, навчив мене.

Витесаний камінь покриває наріжний Камінь: смертний чоловік погребає нині в гробі Бога, начебто смертного, — вжахнися, земле!

103. Які солодкі слова Твої в устах моїх! Вони солодші за мед на язиці моїм.

Подивись на ученика, якого Ти любив, і на Матір Твою, Сину Мій, і слово втіхи промов, — з плачем взивала Пречиста.

104. Ти зробив мене мудрим заповітами Твоїми, тому зненавидів я всяку дорогу неправди.

Ти, Слове, як Життєдавець на хресті розіп’ятий, не умертвив юдеїв, але їхніх померлих воскресив.

105. Закон Твій — світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх.

Коли страждав Ти, Слове, не мав Ти ні краси, ні вигляду; воскресши ж, засяяв Ти і людей прикрасив божественним сяйвом.

106. Я поклявся і постановив додержуватися праведних судів Твоїх, і додержусь.

Тілом Своїм зійшов Ти в землю, Світло незаходиме, і сонце не могло дивитися — померкло, хоч це було опівдні.

107. Дуже знеможений я, Господи! Оживи мене за словом Твоїм.

Сонце, а з ним і місяць, померкли, Спасе, уподібнившись рабам благорозумним, які в чорні одежі одягаються.

108. Прийми ж милостиво, Господи, добровільну жертву мою і навчи мене судів Твоїх.

Сотник упізнав у Тобі Бога, хоч і мертвий Ти був. Як же до Тебе, Боже мій, доторкнуся руками? — жахаючись, промовляв Йосиф.

109. В небезпеці завжди душа моя, та не забув я закону Твого.

Заснув Адам, але смерть із ребра вивів; Ти ж нині заснув, Сину Божий, і виточуєш із ребер Своїх життя світові.

110. Богопротивні поставили сіті для мене, але я від наказів Твоїх не відхилився.

Заснув Ти, Милосердний, на короткий час і померлих оживив, а коли воскрес, то воскресив усіх, від віку померлих.

111. Свідчення Твої я прийняв, як насліддя вічне, бо вони — радість серця мого.

Хоч узятий Ти був із землі, але виточив вино спасіння, життєносна Лозо. Прославляю Страсті і Хрест Твій.

112. Я нахилив серце моє сповняти накази Твої вічно, до кінця життя мого.

Як же ангельські Начала Тебе, Спасе, нагого, скривавленого, засудженого, оспівують і терплять зухвальство розпинателів?

113. Тих, що противляться закону, я зненавидів, закон же Твій полюбив.

Обраний норовистий роде єврейський, ти знав про побудову храму. Навіщо ж осудив ти Христа?

114. Ти — моя поміч і захист мій; я уповаю на слово Твоє.

В одежу знущання одягається Той, Хто прикрашає всіх, Хто небо утвердив і землю в красу одягнув дивно.

115. Відійдіть від мене, беззаконники, я буду навчатися в заповідях Бога мого.

Як птах-неясить Ти, Слове, зранений у ребра, померлих дітей Твоїх оживив, виточивши їм життєдайні струмки.

116. Заступи мене, Господи, за словом Твоїм, і я буду жити; не осором мене в надії моїй.

Колись Ісус Навин зупинив сонце, коли перемагав ворогів; Ти ж сховався, перемагаючи начальника темряви.

117. Поможи мені, і я спасуся, і безперестанно буду навчатися заповітів Твоїх.

Лона Отчого Ти не покинув, Щедрий, хоч благозволив стати людиною і до пекла зійшов Ти, Христе.

118. Ти на ніщо обернув тих, що відступили від закону Твого, бо хитрощі їхні — неправда.

Взяли Розіп’ятого, Того, Хто на водах землю повісив, і, як бездиханного, нині поклали в ній, вона ж, не стерпівши, затряслася страшно.

119. Як попіл, Ти відгортаєш нечестивців землі, тому полюбив я свідчення Твої.

О горе Мені, Сину, Пречиста, ридаючи, промовляла: на Тебе як на Царя Я уповала, нині ж бачу Тебе засудженим на хресті.

120. Від страху перед Тобою тремтить тіло моє; судів Твоїх я боюся.

Так Гавриїл Мені провістив, коли злетів, кажучи, що Царство Сина Мого Ісуса — вічне.

121. Я чинив суд і справедливість, не віддай мене до рук ворогів моїх.

О горе! Справдилося пророцтво Симеонове: Твій бо меч пройняв Моє серце, Еммануїле.

122. Захисти раба Твого на добро йому, щоб не гнобили мене горді.

Посоромтеся, о, юдеї, хоча б присутніх мертвих, що їх воскресив Життєдавець, Якого ви убили із заздрощів.

123. Знесилились очі мої виглядати спасіння Твоє і слова правди Твоєї.

Сонце вжахнулося і померкло, бачачи, що Тебе, невидиме Світло, Христе мій, бездиханного в гробі закривають.

124. Яви милість Твою слузі Твоєму і постанов Твоїх навчи мене.

Плакала гірко пренепорочна Мати Твоя, Слове, коли побачила Тебе, невимовного і безначального Бога, у гробі.

125. Я — раб Твій, дай мені розуміння, щоб я зрозумів свідчення Твої.

Мертвість Твою нетлінну, Христе, бачачи, Мати Твоя в горі до Тебе промовляла: не затримуйся, Життя, серед мертвих.

126. Прийшов час відплати Твоєї, Господи, бо безбожні зневажили закон Твій.

Люте пекло затряслося, коли побачило Тебе, Сонце слави безсмертне, і поспішило звільнити в’язнів.

127. Я ж полюбив заповіді Твої більше, аніж золото і дороге каміння.

Велике і жахливе явище нині бачимо: Творець життя смерть приймає, бажаючи оживити всіх.

128. Всі повеління Твої визнаю справедливими, а дорогу неправди ненавиджу.

Проколюєшся в ребра і прибиваєшся, Владико, руками зціляючи рану від ребра і від сваволі рук праотців.

129. Дивні свідчення Твої, Господи, тому й додержується їх душа моя.

Колись Рахилиного сина оплакували всі, хто був у домі, а Сина Діви оплакували зібрання учеників із Матір’ю.

130. Об’явлене слово Твоє просвітлює і врозумляє немовлят.

Ударяли руками по щоках Христа, Того, що рукою створив людину і шелепи звіра сокрушив.

131. Відкриваю уста мої і, як повітря, втягую в себе заповіді Твої, бо так їх жадаю.

З піснями святкуємо нині ми всі, вірні, Твоє, Христе, розп’яття і погребіння, визволившись погребінням від смерти.

Слава…

Безначальний Боже, співвічносуще з Ним Слово і Святий Душе, укріпи православних християн як милосердний.

І нині…

Пренепорочна Мати життя, чиста Діво, заспокой церковні спокуси і подай мир як милосердна.

Знову перший приспів статті 2: Достойно є величати Тебе…

Також мала єктенія і виголос другої статті:

Бо Ти святий єси, Боже наш, що на херувимському престолі Слави перебуваєш, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем, з Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Стаття третя

Священик кадить, а співці починають співати:

Глас 3: Роди всі пісню на погребіння Твоє приносять, Христе мій.

132. Зглянься на мене і помилуй мене, як милуєш тих, що люблять ім’я Твоє.

Знявши з хреста тіло Твоє і плащаницею обгорнувши, Йосиф з Аримафеї у гробі погребає.

133. Стопи мої направ за словом Твоїм, і нехай не оволодіє мною ніяке беззаконня.

Мироносиці прийшли до Тебе і миро побожно принесли Тобі, Христе мій.

134. Спаси мене від наклепів людських, і я буду сповняти заповіді Твої.

Прийдіть, усі творіння, пісні погребальні принесімо Творцеві.

135. Осяй раба Твого світлом лиця Твого і навчи мене заповітів Твоїх.

Живого, як мертвого, всі з мироносицями намастімо миром побожно.

136. Потоки сліз течуть з очей моїх, бо люди не додержують закону Твого.

Йосифе преблаженний, погреби тіло Христа Життєдавця.

137. Праведний Ти, Господи, і справедливі суди Твої.

Ті, кого годував Ти, Господи, манною, повстали проти Тебе, Благодійника.

138. Свідчення Твої, що їх заповідав Ти, — правда і чиста істина.

Ті, кого годував Ти манною, приносять Тобі, Спасе, жовч із оцтом.

139. Ревність моя за Тебе сушить мене, бо вороги мої забули слова Твої.

О пребезумство пророковбивць, що вбили Христа.

140. Розпалене й чисте слово Твоє, і я — раб Твій — полюбив Його.

Як безумний служитель, ученик продав безмежну Премудрість.

141. Малий я і принижений, але повелінь Твоїх я не забув.

Покинувши свого Визволителя, зрадник Іуда в полоні опинився.

142. Правда Твоя — правда вічна, і закон Твій — істина.

Як Соломон сказав: уста євреїв беззаконних — рів глибокий.

143. Скорбота й горе прийшли на мене, та заповіді Твої — утіха моя.

В облудних кроках євреїв беззаконних — терня й тенета.

144. Правда свідчень Твоїх — вічна; дай мені зрозуміти їх, і я буду жити.

Як мертвого, Йосиф з Никодимом достойно погребають Творця.

145. Від усього серця мого взиваю я; почуй мене, Господи, заповіти Твої я сповнятиму.

Життєдавче Спасе, слава силі Твоїй, що пекло зруйнувала.

146. Взиваю до Тебе: спаси мене, буду сповняти накази Твої.

Бачачи Тебе мертвого, Пречиста як Мати плакала.

147. Раніше світанку взиваю я; на слово Твоє я уповаю.

О найдорожча моя Весно, найсолодший Сину Мій, куди поділася краса Твоя?

148. Раніше ранку відкриті очі мої, щоб навчатися слів Твоїх.

До плачу закликала Пречиста Мати Твоя, по Тобі, Слове, коли помер Ти.

149. Почуй, Господи, голос мій з милости Твоєї і за судом Твоїм оживи мене.

Жони з миром прийшли помазати Христа — Миро Божественне.

150. Наблизилися до мене ті, що замислили зло; від закону Твого вони далеко стали.

Смертю смерть подолав Ти, Боже мій, Божественною силою Твоєю.

151. Ти ж, Господи, близько від мене, і всі заповіти Твої — істина.

Обманувся спокусник, а обманений рятується премудрістю Твоєю, Боже, мій.

152. Віддавна я знаю свідчення Твої, що їх навіки встановив Ти.

На дно пекла скинутий був зрадник, у колодязь тління.

153. Зглянься на горе моє і визволи мене, бо я закону Твого не забув.

Терня і тенета — дороги окаянного безумного Іуди.

154. Розсуди справу мою і захисти мене; за словом Твоїм оживи мене.

Всі разом гинуть розпинателі Твої, Слове, Сину Божий, Всецарю.

155. Далеко від нечестивців спасіння, бо вони не визнають закону Твого.

В колодязі тління разом гинуть усі ті, що проливали кров.

156. Велика щедрість Твоя, Господи; оживи мене праведним судом Твоїм.

Сину Божий, Всецарю, Боже мій, Сотворителю мій! Як Ти страждання переніс?

157. Багато в мене напасників і гнобителів, але я від свідчень Твоїх не відхилився.

Діва, бачачи Агнця, розіп’ятого на хресті, взивала.

158. Бачу я безбожних і тяжко мені, що вони відступили від слова Твого.

Тіло життєдайне погребають Йосиф із Никодимом.

159. Глянь, як люблю я заповіді Твої; з милости Твоєї, Господи, оживи мене.

Розчуленим серцем взивала Діва, гарячі сльози проливаючи.

160. Основа слів Твоїх — істина, і вічні всі суди правди Твоєї.

Світло очей Моїх, найсолодший Сину Мій! Як Тебе нині в гробі закривають?

161. Князі безвинно гонять мене, але серце моє боїться слова Твого.

Щоб визволити Адама і Єву, страждаю Я, — не ридай, Мати Моя.

162. Радію я від слів Твоїх, як той, що одержав велике багатство.

Прославляю, Сину Мій, Твоє велике милосердя, заради якого Ти так страждаєш.

163. Неправду я зненавидів і гидую нею, закон же Твій я люблю.

Був Ти напоєний оцтом і жовчю, Щедрий, визволяючи від давньої поживи.

164. Семикратно кожного дня я прославляю Тебе за суди правди Твоєї.

До хреста прибили цвяхами Тебе, що колись людей Твоїх стовпом із хмари прикривав.

165. Великим миром утішаються ті, що люблять закон Твій, і не спотикаються вони.

Мироносиці, які прийшли до гробу, миро принесли, Тобі, Спасе.

166. Я уповаю на спасіння Твоє, Господи, і сповняю заповіді Твої.

Встань, Щедрий, що від безодні пекельної визволяєш нас.

167. Душа моя додержує свідчень Твоїх, бо вельми люблю їх.

Воскресни, Життєдавче, — промовляє, сльози проливаючи, Мати, Яка народила Тебе.

168. Я охороняю заповіді Твої і свідчення Твої, бо всі дороги мої перед Тобою, Господи.

Поспішай воскреснути, Слове, і розвій печаль пречистої Матері Твоєї.

169. Нехай дійде молитва моя до Тебе, Господи, за словом Твоїм врозуми мене.

Небесні Сили вжахнулися від страху, коли побачили Тебе мертвим.

170. Нехай прийде благання моє до Тебе, Господи; за словом Твоїм визволи мене.

Прости гріхи тим, що з любов’ю і страхом шанують страждання Твої.

171. Висловлять уста мої пісню хвали, коли навчиш мене заповітів Твоїх.

О, яке жахливе і страшне це явище, Слово Боже! Як земля Тебе покриває?

172. Язик мій буде голосно провіщати слова Твої, бо всі заповіді Твої — правда.

Йосифа, що колись Тебе, Спасе, на руках носив, нема, а нині інший Йосиф Тебе у гробі погребає.

173. Нехай стане рука Твоя на поміч мені, бо я обрав собі повеління Твої.

Над Тобою, померлим, плаче й ридає пречиста Мати Твоя, Спасе мій.

174. Я жадаю спасіння Твого, Господи, і закон Твій утіха моя.

Жахається розум через Твоє, Творче, дивне і страшне погребіння.

175. Нехай живе душа моя і славить Тебе, і суди Твої нехай допоможуть мені.

Дуже рано прийшли мироносиці й вилили миро на гріб Твій.

176. Я блукаю, наче ягня загублене. Знайди раба Твого, бо я заповідей Твоїх не забув.

Мир Церкві Твоїй і спасіння людям Твоїм даруй, Христе, Воскресінням Твоїм.

Слава…

О Тройце, Боже мій, Сину і Душе, помилуй світ.

І нині…

Бачити Воскресіння Сина Твого, Діво, сподоби рабів Твоїх.

І починаємо співати тропарі ці, на глас 5: Благословенний Ти Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Ангельський собор здивувався, побачивши Тебе, до мертвих причисленого, але Ти, Спасе, смертну силу зруйнував і з собою Адама воздвигнув і всіх із пекла визволив.

Благословенний Ти, Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Чому миро жалісливими сльозами, учениці, розчиняєте? Сяючи у гробі, ангел до мироносиць промовив: дивіться на гріб і зрозумійте, що Спас воскрес із гробу.

Благословенний Ти, Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Дуже рано мироносиці поспішали до гробу Твого, ридаючи, але з’явився їм ангел, кажучи: ридання час минув, не плачте, воскресіння ж апостолам звістіть.

Благословенний Ти, Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Мироносиці-жони з миром прийшли до гробу Твого, Спасе, ридаючи, ангел же до них промовив, кажучи: чому з мертвими Живого помишляєте, адже Бог воскрес із гробу.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу.

Поклонімось Отцю, і Його Сину, і Святому Духу, Святій Тройці у Єдиносущному Єстві, з серафимами взиваючи: свят, свят єси, Господи.

І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Життєдавця народивши, Ти, Діво, від гріха Адама визволила і радість Єві замість печалі подала. Тих, що втратили життя, до нього знову повернув Той, що з Тебе воплотився, Бог і Чоловік.

Алилуя (тричі). Також мала єктенія.

Виголос: Ти єси Цар миру, Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем, і з Пресвятим і животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Сідальний дня, глас 1.

Випросивши у Пилата, Йосиф обгортає плащаницею чистою пречисте тіло і, намастивши божественними пахощами, погребає в новому гробі; у той же час жони-мироносиці взивали: покажи нам, Христе, як прорік, воскресіння Твоє.

Слава: і нині.

Вжахнулися собори ангелів, коли побачили, що у гріб кладуть, як мертвого, Безсмертного, що в лоні Отця перебуває. Його чини ангельські оточують і славлять разом із мертвими у пеклі як Творця і Господа.

Воскресіння Христове бачивши… не читаємо, а одразу псалом 50.

І співаємо канон, з ірмосами по двічі, а тропарів 12. І знову обидва кліроси співають ірмос разом.

Пісня 1, глас 6

Ірмос: Того, Хто хвилею морською колись гнобителя-мучителя покрив, діти спасенних під землею поховали; а ми, як діви, Господу співаймо: славно бо прославився.

Приспів: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Господи Боже мій, співи погребальні і пісню надгробну Тобі приношу, бо Ти погребінням Своїм вхід до життя мені відкрив і смертю смерть і пекло умертвив.

Вгорі — на престолі, і внизу — у гробі; небесні й земні, розмірковуючи над смертю Твоєю, Спасе мій, захиталися через умертвлення Твоє, бо незбагненно було бачити Тебе мертвим, Життєдавче.

Щоб Своєю славою все наповнити, зійшов Ти в глибини землі; від Тебе не приховалася природа моя, що від Адама; і похований, Ти мене, зітлілого, оновлюєш, Чоловіколюбче.

Пісня 3

Ірмос: Тебе, що на водах усю землю повісив недержимо, побачивши розіп’ятим на лобнім місці, творіння з жаху великого тремтіло, взиваючи: нема святого, крім Тебе, Господи.

Багатьма ознаками провістив Ти погребіння Своє, Владико, а нині таємниці Твої як Бог відкрив і сущим у пеклі, що взивали: нема святого, крім Тебе, Господи.

Простягнув Ти руки і з’єднав давно розсіяних, оповитий же плащаницею, Ти визволив, Спасе, і в гробах закутих, що взивають: нема святого, крім Тебе, Господи.

Гробом і печатями тримали Тебе з волі Твоєї, Неосяжний, бо силу могутности Своєї виявив Ти, Чоловіколюбче, тим, хто співає: нема святого, крім Тебе, Господи.

Сідальний, глас 5: Воїни, що стерегли гріб Твій, Спасе, попадали, як мертві, від сяйва ангела, що з’явився і сповістив жонам-мироносицям про воскресіння Твоє. Славимо Тебе, Переможця тління, припадаємо до Тебе, Єдиного Бога нашого, що воскрес із мертвих.

Пісня 4

Ірмос: На хресті Твоє Божественне приниження провидівши, Аввакум, вжахнувшися, сказав: Ти, Благий, владу сильних знищив, зійшовши до сущих у пеклі як всемогутній.

Сьомий день сьогодні освятив Ти, що його благословив у давнину для спочинку від праці, всьому бо даєш почин і оновлюєш Ти, Спасе мій, — і суботу шануєш, і нас навчаєш.

Коли силою Божественною переміг Ти, душа Твоя відділилася від тіла, тоді розірвав Ти кайдани смерти і пекла могутністю Твоєю, Слове.

Зустріло Тебе, Слове, пекло і засмутилося, бачачи чоловіка, вкритого ранами — й обоженого і Всемогутнього; і від цього страшного явища загинуло.

Пісня 5

Ірмос: Богоявлення Твого, Христе, що для нас милостиво явилося, Ісая побачив світло невечірнє і, з ночі пильнуючи, взивав: воскреснуть мертві, і встануть сущі у гробах, і всі земнородні зрадіють.

Ти відновлюєш земне, Сотворителю, Сам ставши земним, а плащаниця і гріб виявляють таємницю, що в Тобі, Слове; благообразний Йосиф, замість батька Твого, до погребіння Тебе готує; в Тобі дивно оновлюється моє єство.

Смертне смертю, а погребінням тлінне Ти перетворюєш на нетлінну Богоподібну природу, тіло бо Твоє, Владико, не зазнало тління і душа Твоя незбагненно не залишилась у пеклі.

Народжений непорочною Дівою і проколотий у ребра, Ти через Неї, Творче мій, Єву оновив; Адама, що надприродно заснув природним сном, Ти, Життя, воскресив від сну і тління як всемогутній.

Пісня 6

Ірмос: Взятий був, але не втриманий у пащі китовій Іона, Твій прообраз, Христе, що на страждання й поховання віддав Себе, мов із чертога, із звіра вийшов; дорікав же й варті Своїй: стережете даремно і марно, а милість Божу зневажили.

Били Тебе, та не відділився Ти, Слове, від тіла, яке прийняв; хоч і зруйнований був храм Твій під час страждань, але й тоді Божество і людська природа залишались єдиними у Тобі, бо в обох природах був Ти Син, Слово Боже, Бог і Чоловік.

Чоловіковбивчим, а не боговбивчим був Адамів гріх, бо хоч і постраждало Твоєї плоті земне єство, та Божество залишилося неприступним для страждань, а тлінне Твоє Ти перетворив на нетлінне, і джерело життя нетлінного явив Ти воскресінням.

Царює ще пекло над родом людським, але не вічно, бо, будучи покладеним у гробі, Ти, Безсмертний, животворчою рукою владу смерти знищив і провістив від віку сущим у пеклі визволення істинне, Спасе, воскресши із мертвих першим.

Кондак, глас 6: Той, Хто безодню замкнув, мертвим стає і, обгорнутий плащаницею та смирною намащений, кладеться у гробі Безсмертний подібно до смертних. Прийшли жони намастити Його миром, плачучи гірко і промовляючи: субота ця преблагословенна, бо нині Христос заснув, а на третій день воскресне.

Ікос: Вседержитель світу на хрест піднесений — і ридає все творіння, бачачи Його нагого розіп’ятим на древі, сонце проміння сховало, і зорі погасли; земля ж від великого страху затряслася, і море побігло, і каміння розпалося, багато гробів відкрилося, і тіла святих людей воскресли, пекло внизу стогне, а юдеї злоумишляють обмовити Христове Воскресіння; жони ж взивають: субота ця преблагословенна, бо нині Христос заснув, а на третій день воскресне.

Пісня 7

Ірмос: Несказанне чудо: Той, Хто преподобних юнаків із полум’я в печі визволив, кладеться до гробу мертвий, бездиханний на спасіння нам, що співаємо: Визволителю Боже, благословен єси.

Вразилося пекло у саме серце, коли прийняло Пораненого списом у ребра, і стогне, знесилюване вогнем Божества на спасіння нас, що співаємо: Визволителю Боже, благословен єси.

Багатий гріб, бо, прийнявши в себе нібито сплячого Творця, став скарбницею Божественного життя на спасіння нас, що співаємо: Визволителю Боже, благословен єси.

Єдине й нерозлучне було Божество Христове: і в пеклі, і в гробі, і в раю з Отцем і Духом, — на спасіння нас, що співаємо: Визволителю Боже, благословен єси.

Пісня 8

Ірмос: Вжахнися від страху, небо, нехай сколихнуться основи землі: ось бо до мертвих прирівнюється Той, що в небі живе і в малому гробі дивно ховається. Його ж, юнаки, благословляйте, священики, оспівуйте, люди, прославляйте по всі віки.

Зруйновано пречистий Храм, але Він відбудовує занепалу скинію: бо до першого Адама, аж до пекельних сховищ, зійшов Другий, що в небі живе. Його ж, юнаки, благословляйте, священики, оспівуйте, люди, прославляйте по всі віки.

Втрачають відвагу ученики, Йосиф же з Аримафеї сміливо діє: побачивши Бога всіх, мертвого й нагого, випрошує й погрібає Його, взиваючи: Його ж, юнаки, благословляйте, священики, оспівуйте, люди, прославляйте по всі віки.

О чудо нове! О милосердя! О несказанне терпіння! З волі Своєї під землею запечатується Той, що в небі живе, і, як облесника, обмовляють Бога; Його ж, юнаки, благословляйте, священики, оспівуйте, люди, прославляйте по всі віки.

Пісня 9

Ірмос: Не ридай по Мені, Мати, бачачи у гробі Сина, що Його в утробі безсіменно зачала єси: встану бо, і прославлюся, і назавжди піднесу із славою, як Бог, тих, що з вірою й любов’ю Тебе величають.

При дивному Різдві Твоєму, не зазнавши надприродно страждань, Я блаженна була, безначальний Сину. Нині ж, коли бачу Тебе, Боже Мій, мертвим і бездиханним, скорботою, як мечем, крається серце Моє; але воскресни, і Я звеличусь.

З волі Моєї земля покриває Мене, Мати Моя, і пекельна варта жахається, бачачи Мене, одягненого у скривавлену одежу помсти; ворогів же уразивши хрестом як Бог, воскресну Я і звеличу Тебе.

Нехай радується творіння, нехай веселяться всі земнородні, вороже бо пекло в полоні; жони з миром нехай зустрічають Мене; праотця Адама з Свою визволю і на третій день воскресну.

Екзапостиларій, глас 2: Свят Господь Бог наш (тричі).

Все, що дише, нехай хвалить Господа… і стихири, глас 2:

Сьогодні приймає гріб Того, Хто в руках Своїх тримає творіння; каменем покривається Той, Хто небеса доброчинством укриває; спить Життя, і пекло тремтить, і Адам із кайданів визволяється. Слава провидінню Твоєму, яким Ти звершив упокоєння вічне, дарував нам, Боже, всесвяте Твоє з мертвих воскресіння.

Що за видіння ми бачимо? Яке справжнє упокоєння! Цар віків, Який стражданням Своїм звершив провидіння, у гробі суботствує, подаючи нам нове суботство — упокоєння. Йому ж співаймо: воскресни, Боже, Судде землі, бо Ти царюєш повіки, маючи безмірну велику милість.

Прийдіть, побачимо Життя наше, що у гробі лежить, щоб сущих у гробах оживити. Прийдіть сьогодні поглянути на Померлого з Іудиного роду, і разом з пророком до Нього взиваймо: ліг і заснув Ти, як лев. Хто ж збудить Тебе, Царю? Але встань самовладно, бо віддав Себе добровільно за нас, Господи, слава Тобі.

Глас 6: Випросив Йосиф тіло Ісусове і поклав Його в новому гробі своєму, бо подобало Йому із гробу, як із чертога, вийти. Господи, Ти владу смерти зруйнував і двері райські людям відкрив, слава Тобі.

Слава… глас 6.

Цей великий день Мойсей таємно прообразував, кажучи: і благословив Бог день сьомий. Ця бо субота благословенна — це є день упокоєння, коли спочив від усіх діл Своїх Єдинородний Син Божий, провидінням — помирає, плоттю суботствує — упокоюється, але знову повертає Собі Божественну силу воскресінням і дарує нам життя вічне як єдиний милосердний і Чоловіколюбець.

І нині…

Богородичний, глас 2: Преблагословенна єси, Богородице Діво, бо Той, Хто тіло прийняв від Тебе, пекло полонив, Адама викликав, прокляття знищив, Єву звільнив, смерть умертвив і нас оживив. Тому, співаючи, взиваймо: благословенний Христос Бог, що так благозволив, слава Тобі.

І співаємо славослів’я велике.

Під час співу хвалітних стихир священик входить у вівтар, одягається в усі (чорні) ризи і при співі богородичного Преблагословенна єси, Богородице Діво… відкриває Царські врата, виходить із вівтаря і, вставши перед плащаницею, виголошує: Слава Тобі, що показав нам світло… а співці співають: Слава в вишніх Богу… В кінці славослів’я священик кадить плащаницю тричі, а коли почнуть співати останнє Святий Боже… (поховальне), бере плащаницю з допомогою парафіян. Євангеліє й обносить тричі навкруги храму, як і у Велику п’ятницю. Під час обнесення навкруги храму співають поховальне: Святий Боже… Після обнесення несуть плащаницю до Царських врат, де священик промовляє: Будьмо уважні. Премудрість. Співці починають співати тропар Благообразний Йосиф… Плащаницю відносять на середину храму, кладуть на столі (гробі), прикрашають її, як була перед тим, а священик тричі кадить її.

Далі тропар пророцтва, глас 2:

Ти, що тримаєш кінці світу, Христе, зволив у гробі триматися, щоб від загибелі пекельної визволити людей і, воскресши, оживити нас як Бог Безсмертний.

Прокимен, глас 4: Воскресни, Господи, поможи нам і визволи нас імені Твого ради (Пс. 43, 27).

Стих: Боже, вухами нашими почули ми і отці наші сповістили нам (Пс. 43, 1).

Пророцтва Єзекиїля читання (Єз. 37, 1-14).

Була на мені рука Господня, і вивів мене Господь Духом Своїм і поставив мене посеред поля, яке було повне кісток, і обвів мене навкруги них, і було дуже багато їх на полі, і всі вони були дуже сухі. І промовив до мене: сину людський, чи оживуть ці кістки? Я сказав: Господи Боже! Ти знаєш це. І промовив Він знову до мене: скажи пророцтво про ці кістки і скажи до них: сухі кістки, слухайте слово Господнє! Так говорить Господь Бог до кісток цих: ось, Я введу дух у вас, і оживете. І обкладу вас жилами, і вирощу на вас плоть, і обтягну вас шкірою, і введу дух у вас, і оживете, і зрозумієте, що Я, Господь. І я прорік те, що звелено було мені. І ось, коли я ще Пророкував, зчинився шум, і ось — рух, і почали кості ворушитися, і кістка до своєї кістки приєднуватися. Коли ж глянув, а на них уже жили, і обросли вони плоттю, і шкіра покрила їх зверху, тільки ще не було в них духу. Тоді говорить до мене Господь: проголоси пророцтво духу, проголоси пророцтво, сину людський, і скажи духу: так говорить Господь Бог: від чотирьох вітрів прийди, душе, і дихни на цих убитих, і вони оживуть. І я виголосив пророцтво, як повелів мені Господь, і увійшов у них дух, — і вони ожили і стали вони на ноги свої — величезним полчищем. І тоді промовив до мене Господь: сину людський! Кості ці — це весь дім Ізраїля. Ось вони кажуть: кості наші висохли, надія наша загинула, ми відірвані від кореня. Тому вислови пророцтво і скажи їм: так говорить Господь Бог: ось, Я відкрию гроби ваші, і виведу вас, народ Мій, із гробів ваших і введу вас у землю Ізраїлеву. І дізнаєтеся, що Я — Господь, коли відкрию гроби ваші, і виведу вас, народ Мій, із гробів ваших, і вкладу у вас дух Мій, і оживете, і оселю вас на землі вашій, тоді зрозумієте, що Я — Господь, Який сказав це — і виконав, — говорить Господь.

Прокимен (перед Апостолом), глас 7.

Воскресни, Господи, Боже мій, нехай піднесеться рука Твоя, не забудь убогих Твоїх до кінця (Пс. 9, 33).

Стих: Славитиму Тебе, Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої (Пс. 9, 2).

До Коринф’ян послання святого апостола Павла читання (1 Кор. 5, 7-8, зачало 133).

Браття, хіба не знаєте, що мала закваска заквашує все тісто? Отже, очистіть стару закваску, щоб бути вам новим тістом, бо ви — безквасні, адже Пасха наша, Христос, за нас у жертву принесений. Тому святкуймо не зі старою закваскою, не із закваскою злоби та лукавства, а з опрісноками чистоти й істини.

Алилуарій, глас 5:

Стих: Нехай воскресне Бог, і розвіються вороги Його, і нехай побіжать від лиця Його ненависники Його.

Співці: Алилуя.

Стих: Як щезає дим, нехай щезнуть, як тане віск від лиця вогню.

Співці: Алилуя.

Стих: Так нехай загинуть грішники від лиця Божого, а праведники нехай звеселяться.

Співці: Алилуя.

Євангеліє від Матфея 27, 62-68, зачало 114 (читається перед плащаницею).

Далі єктенії — потрійна і благальна та інше. І буває відпуст.

Після відпусту співаємо стихиру: Прийдіть, вшануймо Йосифа приснопам’ятного, що вночі до Пилата прийшов і Життя всіх випросив: «Дай мені Цього Подорожнього, що не має де голови прихилити; дай мені Цього Подорожнього, Його ж бо ученик лукавий на смерть продав; дай мені Цього Подорожнього, що Його Мати, бачачи на хресті розп’ятим, ридаючи, голосила і по-материнськи промовляла: «О горе Мені, Світло Моє і Серце Моє улюблене! Симеоном бо провіщене в церкві нині сталося: Моє серце меч пройняв. Ти ж на радість воскресінням Твоїм Мій плач оберни». Поклоняємось страстям Твоїм, Христе; поклоняємось страстям Твоїм, Христе; поклоняємось страстям Твоїм, Христе, і святому Воскресінню.

Також: Перший час і відпуст.

Літургія святої Великої Суботи

Відправляється за чином літургії святого Василія Великого, і починається вечірнею. Час відправи літургії визначає настоятель за уставом.

Перед початком облачають престіл, жертовник, аналої тощо у світле вбрання, а поверх світлого покривають чорним, щоб швидше можна було переоблачити, коли буде потрібно. Так само і священик може одягти світлі підризник і поручі, але інший одяг — чорний. Вхід чиниться перед плащаницею.

Священик благословляє: Благословенне Царство…

Читець: Прийдіть, поклонімось… і псалом 103. Велика єктенія.

На Господи, взиваю… глас 1.

Стихири воскресні (з Октоїха), глас 1: Вечірні наші молитви прийми, святий Господи, і подай нам відпущення гріхів, бо Ти єдиний, Хто явив світові воскресіння.

Оточіть, люди, Сион, обійміть його, дайте славу Тому, Хто в ньому воскрес із мертвих, бо Він Бог наш, Який визволив нас від беззаконь наших.

Прийдіть, люди, заспіваймо і поклонімось Христу, прославляючи воскресіння Його з мертвих, бо Він Бог наш, що визволив світ від спокуси ворожої.

Стражданням Твоїм, Христе, від страждань ми визволилися і воскресінням Твоїм від тління спаслися. Господи, слава Тобі.

Інші стихири Великої суботи — три, з них перша стихира повторюється.

Глас 8: Сьогодні пекло, стогнучи, взиває: краще було б мені Марією Народженого не приймати, бо прийшов Він проти мене, державу мою зруйнував і ворота мідні розбив; душі, які я тримало раніше, Він як Бог воскресив. Слава, Господи, Хресту Твоєму і Воскресінню Твоєму (двічі).

Сьогодні пекло, стогнучи, взиває: розпалася моя держава колишня. Пастир розіп’явся й Адама воскресив. Тих, над якими я царювало, — втратило я; а тих, яких спромоглося я поглинути, всіх повернуло. Розіп’ятий спустошив гроби, і знемагає держава смерти. Слава, Господи, Хресту Твоєму і Воскресінню Твоєму.

Слава… глас 6:

Цей великий день Мойсей таємно прообразував, кажучи: і благословив Бог день сьомий. Ця бо субота благословенна — це є день упокоєння, коли спочив від усіх діл Своїх Єдинородний Син Божий, провидінням — помирає, плоттю суботствує — упокоюється, але знову повертає Собі Божественну силу воскресінням і дарує нам життя вічне як єдиний милосердний і Чоловіколюбець.

І нині…

Богородичний, догматик, глас 1: Хмарою вічного світла пророк назвав Тебе, Діво, бо Слово Отця, Христос Бог наш, немов дощ на руно, зійшовши на Тебе і від Тебе народившись, світ просвітив, спокусу знищив. Благаємо, Пресвята, не переставай щиро молити Його за нас, що істинною Богородицею визнаємо Тебе.

Вхід із Євангелієм. Світло тихе…

Прокимна нема, а зразу: Премудрість.

Читець: Буття читання (Бут. 1, 1-13).

На початку створив Бог небо і землю. Земля ж була без вигляду і пуста, і темрява була над безоднею, і Дух Божий витав над водами. І сказав Бог: нехай буде світло. І стало світло. І побачив Бог світло, що воно добре, і відділив Бог світло від темряви. І назвав Бог світло днем, а темряву — ніччю. І був вечір, і був ранок — день перший. І сказав Бог нехай буде твердь посеред води, і нехай розділяє воду від води. І створив Бог твердь, і відділив води, що були під твердю, від вод, що були над твердю. І стало так. І назвав Бог твердь небом. І був вечір, і був ранок — день другий. І сказав Бог: нехай зберуться води, що під небом, в одне місце. І нехай з’явиться суша. І сталося так. І назвав Бог сушу землею, а зібрання вод — морями. І побачив Бог, що це було добре. І сказав Бог: нехай земля виростить траву, зелень, що розсіває насіння, і плодове дерево, що приносить за родом своїм плід, в якому насіння його на землі. І сталося так. І виростила земля траву, зелень з насінням за своїм родом і плодюче дерево, що приносить за родом своїм плід, в якому насіння його за родом його. І побачив Бог, що це було добре. І був вечір, і був ранок — день третій.

Пророцтва Ісаї читання (Іс. 60, 1-16).

Встань, засяй, Єрусалиме, бо прийшло світло твоє, і слава Господня над тобою зійшла. Бо ось, темрява покриває землю і морок — народи; але над тобою засяє Господь, і слава Його явиться над тобою. І прийдуть народи до світла твого, і царі — до сяйва, що над тобою зійде. Підведи очі твої і поглянь навкруги: всі вони збираються і йдуть до тебе; сини твої здалеку йдуть і дочок твоїх на руках несуть. Тоді побачиш і зрадієш, заб’ється і зворушиться серце твоє, бо все багатство моря потече до тебе, надбання народів перейде до тебе. Безліч верблюдів тебе вкриє, одногорбі верблюди з Мадіама й Ефи; всі вони із Сави прийдуть, принесуть золото й ладан і провістять славу Господа. Всі вівці кидарські будуть зібрані до тебе, барани невайофські послужать тобі: зійдуть на вівтар Мій приємною жертвою, і Я прославлю дім слави Моєї. Хто це летить, мов хмари, мов голуби — до голуб’ятень своїх? Так, на Мене чекають острови, а попереду них — кораблі тарсійські, щоб перевезти синів твоїх з далеких країн, а з ними срібло їх і золото їх в ім’я Господа Бога твого і Святого Ізраїлевого, бо Він прославив тебе. Тоді сини чужинців будуть будувати мури твої, і царі їх — слугувати тобі, бо у гніві Моїм Я уражав тебе, але у милості Моїй буду милосердним до тебе. І ворота твої будуть завжди відчинені, ні вдень, ні вночі не будуть зачинятися, щоб набутки свої народи приносили тобі і царів своїх могли приводити. Бо ті народи і царства, що не схочуть служити тобі — загинуть, і такі народи будуть цілком знищені. Слава Ливана прийде до тебе, кипарис, і певг, і також кедр, щоб прикрасити місце святилища Мого, — і Я прославлю підніжжя ніг Моїх. І прийдуть до тебе з покорою сини тих, що гнобили тебе, і припадуть до ступнів ніг твоїх усі, що колись гордували тобою, і назвуть тебе містом Господнім, Сионом Святого Ізраїлевого. Замість того, що ти був покинутий і зненавиджений, так що ніхто навіть не проходив через тебе, Я зроблю тебе величним повіки, радістю від роду й до роду. Як молоком, будеш ти насичуватися добром народів і споживатимеш багатство царів, і дізнаєшся, що Я — Господь, Спаситель твій, і Відкупитель твій, Сильний Ізраїлів.

Виходу читання (Вих. 12, 1-11).

І сказав Господь до Мойсея та Аарона в землі Єгипетській, промовляючи: місяць цей нехай буде у вас початком місяців; нехай буде він у вас першим місяцем року. Скажіть усій громаді синів Ізраїлевих так: у десятий день цього місяця нехай кожен візьме одне ягня по родинах, по агнцю на родину; коли ж родина настільки мала, що не з’їсть ціле ягня, то нехай прийме до себе найближчого сусіда до свого дому, за кількістю душ, щоб було достатньо для спожиття всього ягняти. Агнець має бути без вад, чоловічої статі, одноліток; беріть його від овець або від кіз, і треба тримати його до чотирнадцятого дня цього місяця, а надвечір того дня всі, хто належить до громади синів Ізраїлевих, нехай заріжуть свого агнця; нехай візьмуть кров і помастять нею одвірки й пороги в домах, де будуть їсти його; нехай з’їдять м’ясо тієї ж ночі, спечене на вогні; і їсти його треба з прісним хлібом та з гіркими травами; не їжте сируватого м’яса, ані звареного у воді, але їжте спечене на вогні з головою, ногами й нутрощами; і не залишайте від нього нічого до ранку, коли ж що залишиться до ранку, те спаліть на вогні. Їжте ж його так: стегна ваші нехай будуть підперезані, взуття ваше — на ногах ваших і посохи ваші — в руках ваших, і їжте його поспішаючи: це — Пасха Господня.

Книги пророцтва Іони читання (Іон. 1, 1-16; 2, 1-11; 3, 1-10; 4, 1-11).

І було слово Господнє до Іони, сина Амафіїного: встань і йди в Ніневію, місто велике, і проповідуй у ньому, бо злочинства його дійшли до Мене. І встав Іона, щоб утекти у Фарсіс від лиця Господнього, і, прийшовши до Іопії, знайшов корабель, що вирушав до Фарсіса, заплатив за переправу і зійшов на нього, щоб пливти на ньому у Фарсіс від лиця Господнього. Але Господь послав на море великий вітер, і зчинилася на морі велика буря, і корабель от-от мав розбитися. Перелякалися моряки і почали взивати кожнен до свого бога, і почали викидати в море вантаж із корабля, щоб полегшити його. Іона ж спустився на дно корабля, ліг і міцно заснув. І прийшов до нього начальник корабля і сказав йому: чому ти спиш? Встань і благай Бога свого, може, Бог згадає нас, і ми не загинемо. І сказали вони один одному: підемо, киньмо жереби, щоб знати, через кого спіткала нас ця біда. І кинули жереби, і впав жереб на Іону. Тоді сказали йому: Скажи нам, просимо тебе, через кого спостигла нас ця біда? Яке твоє заняття, і звідки ти йдеш? Де твоя країна, і з якого ти народу? І він сказав їм: я — єврей, і шаную Господа Бога небес, що створив море і сушу. І сповнились люди страху великого і сказали йому: для чого ти це вчинив? Бо довідалися ці люди, що він утікає від лиця Господнього, як він сам розповів їм. Тоді запитали вони його: що нам зробити з тобою, щоб море заспокоїлось для нас? Бо море не переставало хвилюватися. Тоді він сказав їм: візьміть мене і киньте в море, — і море втихне для вас, бо я знаю, що через мене роз’яріла на вас ця велика буря. Але ті люди почали з усієї сили гребти, щоб пристати до землі і не могли, бо море не переставало бушувати проти них. Тоді воззвали вони до Господа, кажучи: молимо Тебе, Господи, не дай загинути нам за душу чоловіка цього, і не винувать нас за кров невинну, бо Ти, Господи, вчинив, що вгодно Тобі. Тоді взяли Іону й кинули його в море; і перестало море бушувати. І устрашилися ті люди великим страхом перед Господом, і принесли Йому жертву, і дали обітницю Йому.

І звелів Господь великому киту поглинути Іону. І був Іона в утробі цього кита три дні й три ночі. Тоді помолився Іона Господу Богу своєму з утроби кита і сказав: до Господа взивав я в скорботі моїй, і Він почув мене; із черева пекельного взивав я, — і Ти почув голос мій. Ти вкинув мене в глибину, в серце моря, і потоки оточили мене; усі води Твої і хвилі Твої проходили наді мною. І я сказав: відкинутий я від очей Твоїх, однак я побачу знову святий храм Твій. Обійняли мене води аж до душі моєї, безодня ув’язнила мене, морською травою оповита голова моя. До основи гір спустився я, земля своїми засувами навіки замкнула мене; але Ти, Господи Боже мій, виведеш душу мою з пекла. Коли знемогла душа моя в мені, я згадав про Господа, і молитва моя дійшла до Тебе, до храму святого Твого. Хто суєтних і облудних богів шанує, — залишає Милосердного свого, а я голосом хвали принесу Тобі жертву; що обіцяв, виконаю: у Господа спасіння! І повелів Господь киту, і той викинув Іону на сушу.

І було слово Господнє до Іони вдруге: встань, іди в Ніневію, місто велике, і проповідуй у ньому, що Я повелів тобі. І встав Іона й пішов у Ніневію, за словом Господнім. Ніневія ж була велике місто у Бога, на три дні ходи. І почав Іона ходити по місту, скільки можна пройти за один день, і проповідував, кажучи: ще сорок днів, — і Ніневія буде зруйнована. І повірили ніневітяни Богу, й оголосили піст і одяглися у веретище від найстаршого з них і до найменшого. Це слово дійшло до царя Ніневії, і він устав із престолу свого, скинув із себе царський одяг свій, одягнувся у веретище і сів на попелі, і наказав проголосити по всій Ніневії від імені царя і вельмож його, щоб ні люди, ні худоба, ні воли, ні вівці нічого не їли, не ходили на пасовище і води не пили, і щоб покриті були веретищем люди й тварини, і сильно взивали до Бога, і щоб кожен відвернувся від злого шляху свого і від насильства рук своїх. Хто знає, може, Бог ще змилосердиться і відверне від нас палючий гнів Свій, і ми не загинемо. І побачив Господь їхні вчинки, що вони відвернулися від злої дороги своєї, і пошкодував Бог, що погрожував наслати на них те лихо, і тому не наслав його.

Іона сильно засмутився і був роздратований цим. І молився він Господу, кажучи: о, Господи, чи не це говорив я, коли ще був у країні моїй? Тому я й тікав у Фарсіс, бо знав, що Ти — Бог благий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий і жалкуєш через біди. І нині, Господи, візьми душу мою від мене, бо ліпше мені вмерти, ніж жити. І сказав Господь: невже це засмутило тебе так сильно? І вийшов Іона з міста, і зробив собі там намет, і сів під ним у холодку зі східного боку міста, щоб побачити, що станеться з містом. І виростив Господь Бог рослину, і піднялася вона над Іоною, щоб над головою його була тінь і щоб позбавити його від печалі його; Іона дуже зрадів цій рослині. І влаштував Бог так, що наступного дня, вранці, коли почала зоря сходити, черв підточив рослину, і вона всохла. Коли ж зійшло сонце, послав Бог палючий східній вітер, і сонце стало пекти в голову Іони так, що він занеміг і просив собі смерти і сказав: ліпше мені вмерти, ніж жити. І промовив Бог до Іони: невже ти так сильно засмутився через рослину? Він відповів: дуже засмутився, навіть до смерти. Тоді сказав Господь: Тобі жаль рослини, над якою ти не працював і не вирощував, яка за одну ніч виросла і за одну ніч пропала; а чи Мені не жаль Ніневії — великого міста, в якому живе понад сто двадцять тисяч людей, що не вміють відрізнити праву руку від лівої, і багато тварин?

Ісуса Навина читання (Нав. 5, 10-15).

І стояли сини Ізраїлеві табором у Галгалі і святкували Пасху на чотирнадцятий день місяця увечері на рівнинах єрихонських; і на другий день Пасхи їли вони з врожаю тієї землі опрісноки і сушені зерна того ж самого дня; а манна перестала падати на другий день після того, як почали вони їсти хліб із врожаю тієї землі, і не було вже більше манни в синів Ізраїлевих, але того року їли вони з урожаю землі Ханаанської. Ісус, перебуваючи поблизу Єрихона, звів очі свої і побачив: аж ось став перед ним чоловік із оголеним мечем у руці. Ісус підійшов до нього і сказав: чи ти наш, чи з ворогів наших? Він відповів: ні, я Архистратиг воїнства Господнього, тепер прийшов сюди. Ісус упав лицем своїм на землю, поклонився йому і сказав: що скаже владика рабові своєму? Архистратиг воїнства Господнього сказав Ісусові: скинь взуття твоє з ніг твоїх, бо місце, на якому ти стоїш — святе. Ісус так і вчинив.

Виходу читання (Вих. 13, 20-22; 14, 1-32; 15, 1-19).

І рушили сини Ізраїлеві від Сокхофа і стали табором в Ефамі, в кінці пустелі. Господь же йшов перед ними вдень у стовпі з хмари, показуючи їм дорогу, а вночі — у вогненному стовпі, освітлюючи шлях, щоб вони могли йти і вдень і вночі. Не зникав стовп хмаровий удень і стовп вогненний уночі з очей всього народу. І промовив Господь до Мойсея, кажучи: скажи синам Ізраїлевим, щоб вони повернули і стали табором перед Пі-Гахірофом, між Мигдолом і морем, перед Ваал-Цефоном; навпроти нього станьте табором біля моря. І скаже фараон народу своєму про синів Ізраїлевих: вони заблукали в землі цій, замкнула їх пустеля. Я ж розлючу фараонове серце, і він поженеться за ними, і покажу славу Мою на фараоні і всьому війську його; і зрозуміють єгиптяни, що Я — Господь. Так і вчинили. І звіщено було цареві єгипетському, що втік народ, і обурилося серце фараона і слуг його проти народу цього, і вони сказали: що це ми вчинили, навіщо відпустили ізраїльтян, щоб вони не працювали на нас? І повелів фараон запрягти колісницю свою, і взяв із собою людей своїх, добірних шістсот колісниць, і всі колісниці єгипетські, і начальників над усіма ними. І роз’ярив Господь серце фараона, царя єгипетського, і погнався він за синами ізраїльськими; сини ж Ізраїлеві йшли під рукою високою. І погналися за ними єгиптяни, і всі коні з фараоновими колісницями, і вершники, і все військо його, і настигли їх, коли вони стояли табором біля моря, при Пі-Гахірофі перед Ваал-Цефоном. Фараон наблизився, і сини Ізраїлеві озирнулись, аж ось єгиптяни гоняться за ними — і дуже злякалися, і криком взивали сини Ізраїлеві до Господа, і сказали Мойсеєві: хіба нема гробів у Єгипті, що ти привів нас умирати в пустелі? Що ти зробив із нами, вивівши нас із Єгипту? Чи не це саме ми говорили тобі в Єгипті: йди собі від нас, нехай ми залишимось у неволі в Єгипті? Бо краще нам бути в рабстві у єгиптян, ніж умерти в пустелі. І сказав Мойсей народові: не бійтеся, стійте — і побачите спасіння Господнє, яке Він вчинить сьогодні для нас, бо єгиптян, яких ви бачите нині, більше не побачите повіки. Господь буде боротись за нас, ви ж будьте спокійні. І сказав Господь Мойсеєві: чого ти взиваєш до Мене? Скажи синам Ізраїлевим, щоб вони йшли, а ти підніми жезл свій і простягни руку свою на море і розділи його, і пройдуть сини Ізраїлеві посеред моря по суші. Я ж розлютую серце фараона і всіх єгиптян, і вони підуть услід за вами; і покажу славу Мою на фараоні й на всьому війську Його, на колісницях і на вершниках його. І зрозуміють єгиптяни, що Я — Господь, коли покажу славу Мою на фараоні, на колісницях і на вершниках його. І рушив тоді ангел Божий, що йшов перед станом синів Ізраїлевих та й став позад нього; і стовп хмаровий, що йшов перед ним, пересунувся й опинився позаду нього; і ввійшов у середину поміж станом єгипетським і станом ізраїльським, і був хмарою і темрявою для одних, і світив уночі для других, так що не наблизилися одні до одних усю ніч. І простягнув Мойсей руку свою на море, і відганяв Господь море сильним східним вітром усю ніч, і зробив море сушею, і розступилися води. І пішли сини Ізраїлеві посеред моря по суші: води ж були їм стіною праворуч і ліворуч. Погнались єгиптяни і ввійшли за ними всередину моря всі коні фараонові, колісниці його і вершники його. І в ранкову сторожу поглянув Господь на єгипетський стан із стовпа вогненного й хмарового та й змішав стан єгипетський; і відняв колеса у колісниць їхніх, тому вони ледве сунулися. І закричали єгиптяни: утікаймо від ізраїльтян, бо Господь воює за них проти єгиптянці сказав Господь Мойсеєві: простягни руку твою на море, і нехай води хлинуть назад на єгиптян, на колісниці їхні і вершників їхніх. І простягнув Мойсей руку свою на море, і на ранок вода повернулася на місце своє, а єгиптяни втікали назустріч воді. Так потопив Господь єгиптян посеред моря. І вода повернулась і покрила колісниці і вершників, і все військо фараонове, що ввійшло за ними в море; не лишилося жодного з них. А сини Ізраїлеві перейшли по сухому серед моря: води були їм стіною праворуч і ліворуч. І визволив Господь у той день ізраїльтян із рук єгиптян, і побачили сини Ізраїлеві єгиптян мертвими на березі моря. І побачив Ізраїль, яке велике чудо вчинив Господь над єгиптянами й убоявся народ Господа і повірив Господу і Мойсеєві — рабу Його. Тоді Мойсей і сини Ізраїлеві заспівали пісню Господу і співали так:

Читець проголошує: Співаймо Господеві.

Хор співає глас 5: Славно бо прославився.

Читець проголошує стихи, а хор на кожен проголошений стих відповідає співом: Славно бо прославився.

Коня і вершника вкинув Господь у море.

Славно бо прославився.

Господь моя сила і слава моя, Він став моїм спасінням.

Славно бо прославився.

Він Бог мій, і прославлю Його; Бог отця мого, і звеличу Його.

Славно бо прославився.

Господь переможець у боротьбі, Господь ім’я Йому.

Славно бо прославився.

Колісниці фараона і військо його вкинув Він у море, і обрані воєначальники його потонули в Червоному морі.

Славно бо прославився.

Безодня покрила їх: вони пішли на дно, мов камінь.

Славно бо прославився.

Десниця Твоя, Господи, прославилася силою; десниця Твоя, Господи, розбила ворога.

Славно бо прославився.

Величчю слави Твоєї подолав Ти супротивників Твоїх. Ти послав гнів Твій, і він попалив їх, як солому.

Славно бо прославився.

Від подиху Твого розступилися води, плин води стіною став, загусла пучина посеред моря.

Славно бо прославився.

Ворог сказав: поженуся, настигну, розділю здобич; насититься ними душа моя, вийму меч мій, знищить їх рука моя.

Славно бо прославився.

Ти дмухнув духом Твоїм, і покрило їх море, мов свинець, потонули вони у великих водах.

Славно бо прославився.

Хто подібний до Тебе, Господи, між богами? Хто, як Ти, величний святістю, дивний у славі, Творець чудес?

Славно бо прославився.

Ти простягнув правицю Твою — поглинула їх земля. Ти милістю Твоєю ведеш народ цей, який Ти визволив, супроводжуєш силою Твоєю до оселі святині Твоєї.

Славно бо прославився.

Почули народи і тремтять: жах обійняв жителів филистимських.

Славно бо прославився.

Тоді збентежилися князі едомські, трепет охопив вельмож моавських, засмутились усі жителі Ханаана.

Славно бо прославився.

Хай нападуть на них переляк і жах; від величі сили Твоєї хай заніміють вони, як камінь, доки не проходить народ Твій, Господи, доки не пройде цей народ, який Ти придбав Собі.

Славно бо прославився.

Введи й насади його на горі спадщини Твоєї, в місці, яке Ти учинив оселею для Себе, Господи, в святині, яку створили руки Твої, Владико!

Славно бо прославився.

Царюватиме Господь повік і на віки віків. Коли ввійшли коні фараонові з колісницями його і вершниками його в море, Господь повернув на них морські води.

Славно бо прославився.

Сини ж Ізраїлеві пройшли по суші серед моря.

Славно бо прославився.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу. Співаємо Господеві:

Славно бо прославився.

І нині, і повсякчас, і на віки віків. Співаємо Господеві:

Славно бо прославився.

Пророцтва Софонїї читання (Соф. 3, 8-35).

Так говорить Господь: чекайте Мене до того дня, коли повстану Я для спустошення, бо Мною визначено зібрати народи, скликати царства, щоб вилити на них обурення Моє, всю силу гніву Мого, бо вогнем ревности Моєї спалена буде вся земля. Тоді знову дам Я народам уста чисті, щоб вони всі призивали ім’я Господнє і служили Йому єдинодушно. Із зарічних країн Ефіопії шанувальники Мої — діти розселених Моїх — принесуть Мені дари. В той день не будеш ти соромитись усіх переступів твоїх, якими ти грішив проти Мене, бо тоді Я видалю з твого середовища тих, що марнославляться твоєю величчю, і не будеш більше підноситися на Моїй святій горі. Але залишу серед тебе народ смиренний і лагідний, і вони будуть уповати на ім’я Господнє. Залишки Ізраїля не будуть чинити несправедливости, не стануть говорити неправду, і не знайдеться в устах їх язика зрадливого; вони самі здобуватимуть їжу, перебуватимуть у спокої, і ніхто не потривожить їх. Радій, дочко Сиона! Торжествуй, Ізраїлю! Радуйся і веселися всім серцем, дочко Єрусалима! Скасував Господь присуд над тобою, прогнав ворога твого! Господь, Цар Ізраїлів, посеред тебе: вже більше не зазнаєш зла.

З третьої книги Царств читання (3 Цар. 17, 8-24).

І було слово Господнє до Іллі: встань і піди в Сарепту Сидонську й залишайся там; Я повелів там удовиці харчувати тебе. Встав він і пішов до Сарепти; і коли підійшов до воріт міста, як ось, там вдова збирає дрова. І підкликав він її і сказав: дай мені трохи води з посудини напитися. І коли вона пішла по воду, він крикнув їй услід: принеси мені й шматок хліба в руці своїй. Вона ж відповіла: живий Господь Бог твій! У мене нема нічого печеного, тільки пригорща борошна в діжі і трохи олії в глечику; ось я назбираю трохи дров, піду й приготую це для себе і для сина мого; з’їмо це, та й помремо. І сказав їй Ілля: не бійся, іди й зроби так, як ти сказала; тільки спершу спечи з нього невеличкий опріснок для мене і принеси мені, а для себе і для сина свого приготуєш потім; так бо говорить Господь Бог Ізраїлів: борошно в діжці не вичерпається, і олія в глечику не убуватиме до того дня, поки не пошле Господь дощ на землю. І пішла вона і зробила так, як сказав Ілля, і годувалась вона, він, і всі в домі її тривалий час. Борошно в діжці не вичерпувалось, і олія в глечику не убувала, як і сказав Господь через Іллю. Після цього занедужав син цієї жінки, хазяйки дому, і недуга була така тяжка, що не лишилося в ньому дихання. І сказала вона Іллі: що мені робити з тобою, чоловіче Божий? Ти прийшов до мене нагадати гріхи мої і умертвити сина мого. І сказав він їй: дай мені сина твого. І взяв його з рук її і поніс його у світлицю, де він жив, і поклав його на свою постіль, і звернувся він до Господа і сказав: Господи Боже мій! Невже Ти і вдові, в якої я перебуваю, заподієш зло, умертвивши сина її? І, нахилившись тричі над хлопчиком, він взивав до Господа, кажучи: Господи Боже мій! Благаю Тебе, нехай душа хлопчика цього знову повернеться до нього! І почув Господь голос Іллі, і душа хлопчика знову повернулася до нього, і він ожив. І взяв Ілля хлопчика, і вивів його з кімнати в господу, і віддав його матері, кажучи: дивись, син твій живий. І сказала та жінка Іллі: от тепер я знаю, що ти чоловік Божий і що слово Господнє в устах твоїх істинне.

Пророцтва Ісаї читання (Іс. 61, 10-11; 62, 1-5).

Радітиму в Господі, звеселиться душа моя в Бозі моєму: бо Він одягнув мене в ризи спасіння, в одежу правди одяг мене; мов на жениха, поклав на мене вінець і, як наречену, прикрасив шатами. Бо, як земля вирощує рослини, і як сад вирощує посіяне в ньому, — так Господь Бог виявить правду і славу перед усіма народами. Не вмовкну я ради Сиона і не заспокоюсь ради Єрусалима, доки не засяє, як світло, правда його і спасіння його — як запалений світильник. І побачать народи правду твою, і всі царі — славу твою, і назвуть тебе новим Ім’ям, яке наречуть уста Господа. І будеш вінцем слави в руці Господній і царською діадемою в долоні Бога твого. Не будуть уже більше звати тебе покинутим, і землю твою не будуть більше називати пустелею, а зватимуть тебе: «Моє благовоління до нього», а землю твою — «заміжньою», бо Господь уподобав тебе, і земля твоя поєднається з тобою; як юнак поєднується з дівою, так поєднаються з тобою сини твої: і, як жених радіє нареченою своєю, так Бог твій радітиме тобою.

Буття читання (Бут. 22, 1-18)

І було, після цих подій Бог випробовував Авраама і сказав йому: Аврааме! І той сказав: ось я. Бог сказав: візьми сина твого, єдиного твого, якого ти любиш, Ісаака; і йди в землю Моріа і принеси його там у всепалення на одній із гір, про яку Я скажу тобі. І встав Авраам рано-вранці, осідлав осла свого, взяв із собою двох слуг своїх та Ісаака, наколов дров для всепалення і, вставши, пішов до місця, про яке сказав йому Бог. На третій день Авраам підняв очі свої і побачив те місце здалеку. І сказав Авраам слугам своїм: залиштесь тут з ослом, а я і син підемо туди й поклонимось, і повернемося до вас. І взяв Авраам дрова для всепалення, і поклав на Ісаака, сина свого; взяв у руки вогонь і ніж, і пішли обидва разом. І сказав Ісаак Авраамові, батькові своєму: батьку мій! І він відповів: ось я, сину мій. І він сказав: ось вогонь і дрова, а де ж агнець для всепалення? І сказав Авраам: Бог Сам подбає про агнця для всепалення, сину мій. І йшли далі обидва разом. І прийшли вони до того місця, про яке говорив йому Бог. І влаштував там Авраам жертовник, розклав дрова і, зв’язавши сина свого Ісаака, поклав його на жертовник поверх дров. І простяг Авраам руку свою і взяв ніж, щоб заколоти сина свого. Але ангел Господній кликнув до нього з неба і сказав: Аврааме, Аврааме! Він відповів: ось я. Ангел сказав: не піднімай руки твоєї на сина і не чини нічого над ним, — бо тепер Я знаю, що ти боїшся Бога і не пощадив сина твого, єдиного твого, для Мене. І підвів Авраам очі свої, і ось, бачить барана, що заплутався рогами своїми в гущавині. Авраам пішов, узяв барана і приніс його у всепалення замість Ісаака, сина свого. І нарік Авраам ім’я місцю тому: Єгова-іре. Тому і понині кажуть: на горі Єгови буде видно. І вдруге звернувся до Авраама ангел Господній з неба і сказав: Собою клянусь, — говорить Господь, — за те, що ти вчинив таке, і не пощадив сина свого, єдиного твого, то Я благословляючи благословляю тебе і примножуючи примножу рід твій, як зорі небесні і як пісок на березі моря; і володітимуть нащадки твої містами ворогів своїх; і благословляться в потомстві твоєму всі народи землі за те, що послухався голосу Мого.

Пророцтва Ісаї читання (Іс. 61, 1-9).

Дух Господа Бога на Мені, бо Господь помазав Мене благовістити вбогим, послав Мене зціляти скрушених серцем, сповіщати невільникам про визволення і в’язням — про відімкнення в’язниці; проповідувати літо благовоління Господнього і день помсти Бога нашого, утішити всіх засмучених, сповістити скорботним на Сионі, що замість попелу їм буде дано прикрашення, замість плачу — єлей радости, замість духу відчаю — одежу слави; і назвуть їх сильними правдою, виноградником Господнім на славу Його. І забудують вони віковічні пустелі, відбудують давні руїни і відновлять зруйновані міста, що лишалися спустошеними з давніх-давен. І поприходять чужинці і будуть пасти ваші стада; і сини чужоземців будуть вашими хліборобами і вашими виноградарями. А ви будете називатися священиками Господніми, служителями Бога нашого величатимуть вас; будете користуватися достатками народів і пишатися їхньою славою. За посоромлення ви будете мати вдвічі; за ганьбу вони будуть радіти своїй частці, бо в країні своїй вони одержать подвійно; веселощі вічні будуть у них. Бо Я, Господь, люблю правосуддя, ненавиджу грабіж із насильством, і віддам їм нагороду по правді і завіт вічний встановлю з ними; і нащадки їх будуть відомі між народами і потомки їх — між племенами; всі, хто їх бачитиме, пізнають їх, що вони нащадки благословенного Господом роду.

З четвертої книги Царств читання (4 Цар. 4, 8–37).

Одного дня прийшов Єлисей у Сонам. Там одна багата жінка запросила його до себе споживати хліба, і коли б він не проходив мимо, завжди заходив туди їсти хліб. І сказала вона чоловікові своєму: ось, я знаю, що цей чоловік Божий, який постійно проходить мимо нас, є святий; збудуймо ж невеличку горницю над стіною і поставмо йому там ліжко, стіл і стілець та світильник, і коли він буде приходити до нас, хай заходить туди. Одного дня він прийшов туди, і зайшов до горниці, і ліг там, і сказав Гієзію, слузі своєму: поклич цю сонамитянку. І покликав її, і вона стала перед ним. І сказав йому: скажи їй: ось, ти так піклуєшся про нас, — що зробити для тебе? Чи не поговорити про тебе з царем або з воєначальником? Вона відповіла: ні, серед свого народу я живу. І сказав він: що ж вчинити для неї? І сказав Гієзій: та ось, сина в неї нема, а чоловік її старий. І сказав він: поклич її. Він покликав її, і вона стала у дверях. І сказав він: через рік, у цей саме час ти будеш тримати на руках сина. Вона ж сказала: ні, господарю мій, чоловіче Божий, не обманюй раби своєї. І жінка стала вагітною і народила сина наступного року в той саме час, як сказав їй Єлисей. Коли ж хлопчик підріс, пішов він одного дня до батька свого, до женців. І сказав він батькові своєму: голова моя, голова моя болить! І повелів той слузі своєму: віднеси його до матері його. І поніс його і приніс сина до матері його. І сидів він на колінах у неї до полудня, і помер. І пішла вона, і поклала його на постелі чоловіка Божого, і зачинила двері, і вийшла, і покликала чоловіка свого і сказала: пришли мені одного із слуг і одну з ослиць, — я поїду до чоловіка Божого і повернуся. Він же сказав: для чого тобі їхати до нього? Сьогодні ж не новомісяччя і не субота. Але вона сказала: це буде добре! Тоді осідлала ослицю і сказала слузі своєму: веди і йди, не зупиняйся, доки не скажу тобі. І поїхала вона і прибула до чоловіка Божого на гору Карміл. І, коли побачив чоловік Божий її здаля, сказав слузі своєму Гієзію: це та сонамитянка, біжи їй назустріч і скажи їй: чи здорова ти, чи здоровий чоловік твій, чи здорова дитина? Вона сказала: здорові. Коли ж прийшла до чоловіка Божого на гору, обійняла ноги його. І приступив Гієзій, щоб відвести її, але чоловік Божий сказав: облиш її, душа її сумує, а Господь утаїв це від мене і не сповістив мені. І сказала вона: чи просила я сина у господаря мого? Чи не говорила я: не обманюй мене? Тоді сказав він Гієзію: підпережи стегна твої, візьми жезл мій у руку твою і йди; коли зустрінеш кого, не вітай його, і коли хто тебе вітатиме, — не відповідай; і поклади жезл мій на лице дитини. І сказала мати дитини: живий Господь, і жива душа твоя: не відстану від тебе. І він устав і пішов за нею. Гієзій пішов спереду них і поклав жезл на лице дитини. Але не було ні голосу, ні відповіді. І вийшов назустріч Єлисеєві і сповістив йому, кажучи: не прокидалася дитина. І ввійшов Єлисей у дім, ось, померла дитина лежить мертва на постелі його. Увійшовши, замкнув за собою двері і помолився Господу. І піднявся і ліг над хлопчиком і притулив свої уста до його уст, і свої очі — до його очей, і свої руки до його рук, і простягнувся над ним, і зігрілося тіло хлопчика. Тоді піднявся, походив по горниці туди й сюди; потім знову наблизився і простягнувся над ним. І хлопчик чхнув сім разів, і відкрив очі свої. І покликав він Гієзія і звелів покликати ту сонамитянку. І той покликав її. І коли вона прийшла до нього, він сказав: візьми сина твого. Тоді вона приступила, і впала йому в ноги, і поклонилася до землі: тоді взяла сина свого і вийшла.

Пророцтва Ісаї читання (Іс. 63, 11-19; 64, 1-5).

Тоді народ Його згадав давні дні, Мойсеєві: де Той, Який вивів їх із моря з пастирем овець Своїх? Де Той, Хто вклав у серце його Святого Духа Свого, Хто вів Мойсея за праву руку всемогутньою силою Своєю, розділив перед ними води, щоб придбати Собі вічне ім’я, Який вів їх через безодні, як коня по степу, і вони не спотикались? Як стадо сходить у долину, Дух Господній вів їх до спокою. Так вів Ти народ Твій, щоб придбати Собі славне ім’я. Зглянься з небес і подивись з оселі святині Твоєї і слави Твоєї: де ревність Твоя і могутність Твоя? Милосердя Твоє і милості Твої до мене стримані. Тільки Ти — Отець наш; бо Авраам не узнає нас, та й Ізраїль не визнає нас за своїх. Ти, Господи, — Отець наш, споконвіку Ім’я Твоє: Спаситель наш. Для чого, Господи, Ти, попустив нам збитися з доріг Твоїх, зачерствіти серцю нашому, щоб не боятися Тебе? Зжалься заради рабів Твоїх, заради спадкоємців насліддя Твого. Короткий час володів ним народ святині Твоєї: вороги наші потоптали святиню Твою. Ми тепер стали такими, немовби Ти ніколи й не володів нами, й іменем Твоїм не називалися ми. О, коли б Ти розкрив небеса і зійшов, — гори розтанули б від лиця Твого, як від вогню, що розтоплює все і кип’ятить воду, щоб ім’я Твоє стало відомим ворогам Твоїм, щоб від лиця Твого здригнулися народи. Коли Ти звершував страшні діла, для нас несподівані, і сходив униз, гори танули від лиця Твого. Споконвіку не чули, і до вух не доходило, ані око не бачило іншого бога, крім Тебе, Який стільки вчинив для тих, що уповають на Нього. Ти милостиво зустрічав тих, що, радіючи, творять правду і пам’ятають Тебе на путях Твоїх.

Пророцтва Єремії читання (Єр. 31, 31-34).

Так говорить Господь: ось настають дні, коли Я укладу з домом Ізраїля і з домом Іуди новий завіт, — не такий завіт, який Я уклав з їхніми батьками в той день, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх із землі Єгипетської. Той завіт Мій вони порушили, хоч Я залишався в союзі з ними, — говорить Господь. Але ось завіт, який Я укладу з домом Ізраїлевим після тих днів, — каже Господь: вкладу закон Мій у нутро їх і на серцях їх напишу його, і буду їм Богом, а вони будуть Моїм народом. І вже не будуть учити один одного, брат — брата, кажучи: «Пізнайте Господа», бо всі самі знатимуть Мене, від найменшого до найбільшого, — говорить Господь, бо я прощу беззаконня їх і гріхів їх уже не згадаю більше.

Пророцтва Даниїла читання (Дан. 3, 1-56).

Цар Навуходоносор зробив золотого ідола, висотою в шістдесят ліктів і шириною в шість ліктів; поставив його на полі в Деірі в області Вавилонській. І послав цар Навуходоносор зібрати сатрапів, намісників, воєвод, верховних суддів, скарбників, законників, судочинців та всіх правителів провінцій, щоб усі вони прибули на урочисте відкриття ідола, якого поставив цар Навуходоносор. І зібралися сатрапи, намісники, воєводи, верховні судді, скарбники, законники, судочинці й усі правителі провінцій на відкриття ідола, якого цар Навуходоносор поставив, і стали перед ідолом, що його спорудив Навуходоносор. Тоді глашатай голосно вигукнув: оголошується вам, народи, племена і люди: в той час, коли почуєте звук труби, сопілки, арфи, гусел, ліри і симфоній і всяких музичних знарядь, впадіть ниць і поклоніться злотому ідолові, що його поставив цар Навуходоносор, а хто не впаде ниць і не поклониться, зараз же буде вкинутий у піч, розпалену вогнем. Тому, коли всі народи почули звук труби, сопілки, арфи, гусел, ліри й усяких музичних знарядь, то впали всі народи, племена і люди, і поклонилися золотому ідолові, якого поставив Навуходоносор-цар. В той самий час приступили деякі халдеї з доносом на юдеїв. Вони сказали цареві Навуходоносорові: царю, живи вічно! Ти, царю, дав наказ, щоб кожен чоловік, який почує звук труби, сопілки, арфи, гусел, ліри і симфонії і всяких музичних знарядь, упав і поклонився золотому ідолові; а хто не впаде і не поклониться, той повинен бути вкинутий у піч, розпалену вогнем. Тут є мужі юдейські, яких ти настановив над справами країни Вавилонської: Седрах, Мисах і Авденаго. Ці мужі не підкорюються наказові твоєму, царю, богам твоїм не служать і золотому ідолові, що його ти поставив, не поклоняються. Тоді Навуходоносор у гніві й люті повелів привести Седраха, Мисаха і Авденаго. І приведені були ці мужі до царя. Навуходоносор сказав їм: чи то правда, Седрах, Мисах і Авденаго, що ви богам моїм не служите і золотому ідолові, якого я поставив, не поклоняєтесь? Віднині, якщо ви готові, як тільки ви почуєте звук труби, сопілки, арфи, гусел, ліри, симфонії і всяких музичних знарядь, упадіть ниць і поклоніться ідолові, якого я зробив; коли ж не поклонитеся, то зараз же будете вкинуті в піч, розпалену вогнем, — і тоді який Бог вас визволить від руки моєї? Седрах, Мисах і Авденаго, відповідаючи цареві Навуходоносорові, сказали: ми не маємо потреби відповідати тобі на це. Бог наш, Якому ми служимо, має силу спасти нас із розпаленої вогнем печі, і від руки твоєї, царю, визволить. Якщо цього і не станеться, то нехай буде відомо тобі, царю, що ми богам твоїм служити не будемо, і золотому ідолові, якого ти поставив, не поклонимося. Тоді Навуходоносор розпалився люттю, і вид лиця його змінився проти Седраха, Мисаха й Авденаго, і він повелів розпалити піч у сім разів сильніше, ніж її звичайно розпалювали, і наказав найсильнішим мужам із свого війська зв’язати Седраха, Мисаха й Авденаго, і вкинути їх у розпалену вогнем піч. І негайно їх було зв’язано у їхній нижній і верхній одежі, з їхніми пов’язками на голові та з іншим убранням на них, і вкинуто в піч, розпалену вогнем. Оскільки наказ царя був суворий, і піч розпалена була надзвичайно, вогненне полум’я вбило тих мужів, що вкидали Седраха, Мисаха й Авденаго. А ці три мужі: Седрах, Мисах і Авденаго, впали в розпалену вогнем піч зв’язаними. І ходили вони серед полум’я, оспівуючи Бога і благословляючи Господа. І став Азарія поміж них, відкрив уста свої посеред вогню і почав молитися, промовляючи: «Благословен єси Ти, Господи, Боже отців наших, хвальне і прославлене ім’я Твоє повіки. Бо Ти праведний у всьому, що вчинив з нами, і всі діла Твої істинні, і шляхи Твої праведні, і всі суди Твої справедливі. Ти звершив справедливі суди в усьому, що навів на нас і на святе місто отців наших — Єрусалим. Тому, що за істиною і за судом навів Ти все це на нас за гріхи наші. Бо згрішили ми і вчинили беззаконно, відступивши від Тебе, і в усьому згрішили. Заповідей Твоїх не слухали і не виконували їх, і не чинили, як Ти повелів нам, щоб було нам благо. І все, що Ти навів, і все що Ти вчинив з нами, вчинив за справедливим судом і віддав нас до рук ворогів беззаконних, найненависніших відступників, і царю несправедливому і найлукавішому на всій землі. І нині ми не можемо відкрити уст наших; ми стали соромом і ганьбою для рабів Твоїх і тих, що шанують Тебе. Але не віддай нас назавжди ради імені Твого і не зруйнуй завіту Твого. Не відніми від нас милости Твоєї, ради Авраама, улюбленого Твого, ради Ісаака, раба Твого, і Ізраїля, святого Твого, яким Ти говорив, що примножиш потомство їх, як зорі на небесах і як пісок на березі моря. Ми принижені, Господи, більше за всі народи, принижені нині по всій землі за гріхи наші. І немає в нас тепер ні князя, ні пророка, ні вождя, ні всепалення, ні жертви, ні приношення, ні кадіння, ні місця, де ми приносили б Тобі жертву і знаходили милість Твою. Але зі скорботним серцем і смиренним духом прийми нас. Як при всепаленні овець, і телят, і як при тисячах відгодованих ягнят, так нехай буде жертва наша перед Тобою нині благоприємною Тобі; бо немає сорому тим, хто уповає на Тебе. І нині ми йдемо за Тобою всім серцем, і боїмося Тебе, і шукаємо лиця Твого. Не посором нас, але вчини з нами за милосердям Твоїм і за множеством милости Твоєї; і визволи нас силою чудес Твоїх, і дай славу імені Твоєму, Господи. І нехай посоромляться всі, що чинять рабам Твоїм зло, і нехай посоромляться з усією могутністю, і сила їхня нехай щезне, і нехай зрозуміють, що Ти Господь Бог єдиний і славний по всій вселенній». В той же час слуги царя, що вкинули їх, не переставали розпалювати піч нафтою, смолою, клоччям і хмизом, і піднімалося полум’я над піччю на сорок дев’ять ліктів. І виривалось, і спалювало тих з халдеїв, яких досягало біля печі. Але ангел Господній зійшов у піч разом з Азарією і тими, що були з ним, і викинув полум’я вогню із печі, і вчинив так, що всередині печі був ніби вітер з роси. І вогонь ніскільки не доторкнувся до них, і не пошкодив їх, і не засмутив їх. Тоді ці троє ніби одними устами заспівали в печі, і благословляли, і прославляли Бога: благословен єси, Господи, Боже отців наших, і прехвальний і преславний повіки. І благословенне ім’я слави Твоєї, святе і преславне і прехвальне повіки. Благословенний Ти в храмі святої слави Твоєї, і прехвальний, і преславний повіки. Благословенний Ти, що бачиш безодні, сидиш на херувимах, і прехвальний, і преславний повіки. Благословенний Ти на престолі слави Царства Твого, і прехвальний, і преславний повіки. Благословенний Ти на тверді небесній, і прехвальний, і преславний повіки.

Тут усі встають, і співці співають:

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, усі діла Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки

(так за кожним проголошеним читцем стихом).

Читець: Благословляйте, ангели Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, небеса, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, Господа, всі води, що вище небес, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, всі Сили Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, сонце і місяць, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, зірки небесні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, усякий дощ і роса, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, всі вітри, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, вогонь і жар, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, холод і спека, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, роси та іній, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, ночі і дні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, світло і темрява, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, лід і мороз, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, іній і сніг, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, блискавки і хмари, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Нехай благословляє земля Господа, нехай оспівує і прославляє Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, гори і пагорби, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте Господа, всі рослини на землі, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, джерела, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, моря і ріки, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте Господа, кити і все, що живе у воді, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, всі птахи небесні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте Господа, звірі й усі тварини, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, сини людські, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благослови, Ізраїль, Господа, оспівуй і прославляй Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, священики Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, раби Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, духи і душі праведних, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, праведні і смиренні серцем, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, Ананія, Азарія і Мисаїл, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, апостоли, пророки і мученики Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословім Отця, і Сина, і Святого Духа, Господа, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Співці: Господа оспівуйте і проставляйте по всі віки.

Співці: Хвалимо, благословляємо, поклоняємось Господу, оспівуємо і прославляємо по всі віки.

Мала єктенія.

Виголос: Бо Ти Святий єси, Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Замість Трисвятого: Всі ті, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися. Алилуя.

Прокимен глас 5: Вся земля нехай поклониться Тобі й співає Тобі. Нехай співає імені Твоєму, Вишній! (Пс. 65, 4).

Стих: Викликніть Господу, вся земле! Співайте ж імені Його, віддайте славу й хвалу Йому (Пс. 65, 1-2).

До Римлян послання святого апостола Павла читання (Рим. 6, 3-11), зач. 91.

Браття, всі ми, що хрестилися в Христа Ісуса, у смерть Його хрестилися. Отже, ми поховані з Ним хрещенням у смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, так і ми в оновленому житті ходити почали. Бо якщо ми з’єднані з Ним подобою смерти Його, то повинні бути з’єднані і подобою воскресіння, знаючи те, що давній наш чоловік був розп’ятий з Ним, щоб знищене було тіло гріховне, щоб нам не бути вже рабами гріха; бо померлий звільнився від гріха. Коли ж ми померли з Христом, то віруємо, що й житимемо з Ним, знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, вже не вмирає: смерть уже Ним не володіє. Бо що Він помер, то помер один раз для гріха, а що живе, то живе для Бога. Так і ви вважайте себе мертвими для гріха, живими ж для Бога у Христі Ісусі, Господі нашому.

Після прочитання Апостола Алилуя не співається; але, коли священик скаже: Мир тобі… читець виголошує: Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи (Пс. 81, 8).

Після цього співаки співають:

1. Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи.

2. Христос — нова Пасха, живожертвенна Жертва, Агнець Божий, що взяв гріхи світу.

3. Поспішали жони сповістити апостолам: мужайтесь і співайте, бо воскрес Христос.

4. Ангел взиває до Благодатної: Чистая Діво, радуйся, і знову кажу: радуйся. Твій бо Син воскрес триденний із гробу.

Потім читець проголошує 6 стихів, а співці після кожного стиха голосно, протяжно й урочисто співають:

Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи.

Читець (стих): Бог став у сонмі богів, посеред них, щоб богів судити (Пс. 81, 1).

Співці: Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи.

Читець: Доки будете судити неправедно і догоджати грішникам? (Пс. 81, 2).

Співці: Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи.

Читець: Судіть сироту і вбогого по правді, смиренного і бідного виправдайте (Пс. 81, 3).

Співці: Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи.

Читець: Визволіть бідного й убогого, від руки грішника звільніть його (Пс. 81, 4).

Співці: Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи.

Читець: Не пізнали і не зрозуміли, бо в темряві ходять (Пс. 81, 5).

Співці: Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи.

Читець: Нехай захитаються всі основи землі. Я сказав: ви — боги і сини Всевишнього всі, але вмираєте, як люди, і, як кожен князь, падаєте (Пс. 81, 6–7).

Співці: Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи.

Під час співання і читання цих стихів священнослужителі переодягаються у вівтарі у світлі ризи, а також переодягають у все світле престіл і жертовник, а також аналої При співі останнього Воскресни, Боже… відкриваються Царські врата, і священнослужителі виходять на середину церкви, стають перед плащаницею для читання Євангелія від Матфея 28,1-20, зач. 115.

Перед Євангелієм і після нього співається: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

І далі продовжується літургія за чином Василія Великого.

Замість Херувимської пісні співається:

Нехай мовчить всяка плоть людська, і нехай стоїть зі страхом і трепетом, і ні про що земне в собі не помишляє, Цар бо над царями і Господь над володарями приходить принести Себе в жертву і дати Себе на поживу вірним.

Перед Ним ідуть чини ангельські з усяким началом і владою, многоокі херувими і шестикрилі серафими, лиця закриваючи і співаючи пісню: алилуя, алилуя, алилуя.

Вхід навколо плащаниці. Після входу: Амінь. Перед Ним ідуть…

Замість Достойно є…

Ірмос: Не ридай по Мені, Мати, бачачи у гробі Сина, що Його в утробі безсіменно зачала єси: встану бо і прославлюся, і назавжди піднесу із славою, як Бог, тих, що з вірою й любов’ю Тебе величають.

Причасний: Встав немов зі сну, Господь, і воскрес, спасаючи нас.

Заамвонну молитву священик читає перед плащаницею, потім кадить столик, на якому приготовано 5 хлібів, пшеницю, вино та єлей і читає молитву на освячення хлібів (див. Служебник). Після благословення хлібів — Нехай буде благословенне ім’я Господнє… і відпуст.

Діяння святих апостолів

Ввечері у Велику суботу, близько 8 години священик благословляє на читання Діянь святих апостолів.

Читець: Благослови, всечесний отче, на читання книги Діянь святих апостолів.

Священик: Молитвами святих апостолів, Господи Ісусе Христе Боже наш, помилуй нас.

І починають читати поперемінно кожен, хто бажає читати. Згідно з Уставом, треба прочитати всю книгу.

Полуношниця великої Суботи

Опівночі (о 12 години ночі) священик у темних єпитрахилі й ризах і диякон виходять Царськими вратами, стають перед плащаницею і починають відправляти полуношницю.

Священик: Благословен Бог наш…

Читець: Амінь. Слава Тобі, Боже наш…

Трисвяте по Отче наш… Прийдіть, поклонімось…

Псалом 50, і одразу починаємо канон Великої суботи; Ірмос: Хвилею морською…

Після канону: Святий Боже… і по Отче наш… а після виголосу священика: Бо Твоє є Царство… співаємо тропар: Коли зійшов Ти до смерті, Життя Безсмертне, тоді пекло умертвив Ти сяйвом Божества (тричі).

Під час цього співу священик кадить плащаницю, бере її з хрестом і Євангелієм, переносить через Царські врата до вівтаря і кладе плащаницю на престолі. Царські врата зачиняються, священнослужителі переодягаються в повні світлі ризи.

Коротка єктенія: Помилуй нас, Боже… і відпуст Великої суботи.

Кінець і Богу слава.

2 відгуки
to «Свята і Велика субота»
  1. Андрій сказав:

    Знайшов помилку:

    «Нехай мовчить всяка плоть людську»

    має бути

    «Нехай мовчить всяка плоть людська».

    А так, то безмежна подяка за колосальну роботу з оцифрування україномовної богослужбової літератури. Бережи вас Господь. Хвалімо Бога українською мовою!


Можете використовувати такі теґи: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Будь ласка, не коментуйте з доменів mail.ru, yandex.ua/yandex.ru тощо. Ви не будете отримувати сповіщення про відповіді на відгуки. Не користуйтеся послугами країни-окупанта.


Пошук

Допомога ЗСУ

Сторінки

Останні відгуки

Канали RSS


Українська Церковна Архітектура














Нагору