Дерев’яні (Д)Муровані (М)Усі
Наддніпрянська школа Сіверсько-чернігівська школа Слобожансько-полтавська школа Східноподільська школа Поліська школа Волинська школа Галицька школа Західноподільська школа Бойківська школа Гуцульська школа Лемківська школа Буковинська школа Марамороська школа Берестейська школа Український класицизм (Д) Український історизм (Д) Український модерн (Д) Давньоруські церкви Українське Відродження Українське бароко
Український класицизм (М) Український історизм (М) Український модерн (М)
Київська область, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 25

Дзвіниця на Дальніх печерах Києво-Печерської Лаври (К)
1754 – 1761 рр.
Архітектор Степан Ковнір

Деякі дослідники вважають Ковніра тільки майстром-будівничим дивовижної дзвіниці на Дальніх печерах КПЛ, приписуючи авторство проекту чи то Шеделю, чи Григоровичу-Барському. Утім, справжній історик архітектури має бути не лише науковцем, а й неабияким поетом. Тому нам досить пригадати Ковнірівський корпус у тій же Лаврі чи церкву препп. Антонія і Феодосія Печерських у Василькові на Київщині, щоб відкинути всі сумніви: монастирський кріпак Ковнір, якого Бог благословив і талантами, і довгим віком життя (91 рік!), цілком міг і один упоратися з поставленою задачею. А задача була не з простих — створити не просто дзвіницю-помічницю Різдвобогородичного храму, а композиційний центр усієї дільниці Ближніх і Дальніх печер Лаври. Та, схоже, зодчий поставив перед собою іще вищу мету…

Відтак не будемо багато писати про «кращу пам’ятку українського бароко ХVІІІ ст.» (за висловом Григорія Логвина), а лише пильно на неї поглянемо. І зблизька — щоб зацінити розкішні лиштви, янгеликів, колонки, башточки та рипіди; і здалека — щоб усі деталі злилися в неймовірне ціле, утворюючи найліпший дороговказ до того Царства, де немає ні кріпаків, ні панів, ні хатин, ні палаців… Де немає навіть церков і дзвіниць, оскільки весь світ стає Храмом, де Бог вічно сяє усім і усюди…

Усі фото