Дерев’яні (Д)Муровані (М)Усі
Наддніпрянська школа Сіверсько-чернігівська школа Слобожансько-полтавська школа Східноподільська школа Поліська школа Волинська школа Галицька школа Західноподільська школа Бойківська школа Гуцульська школа Лемківська школа Буковинська школа Марамороська школа Берестейська школа Український класицизм (Д) Український історизм (Д) Український модерн (Д) Давньоруські церкви Українське Відродження Українське бароко Український класицизм (М) Український історизм (М) Український модерн (М)
Чернігівська область, Корюківський р-н, с. Жукля

Покровська церква
1911 – 1914 рр.
Архітектори: Андрій Білогруд, Петро Романов

Покровська церква у Жуклі справляє неоднозначне враження. З одного боку вона захоплює унікальною як для України архітектурою, з другого дивує аж надто зухвалою стилізацією. Навіть місце, в якому вона постала — а-ля Покрова-на-Нерлі, — здається намальованим яким-небудь міріскусніком початку ХХ ст.

Справді, такого незвичного сполучення неоруського і модерново-українського начал годі й шукати деінде. Основний об’єм — цілком традиційний, хрестовокупольний і тринавовий, з відносно невеликою північно-російською главою. Але подивіться лишень на радикально стилізовані вікна-хрести, що схиляють думки у бік ар-деко і конструктивізму, або на псково-новгородську «звонніцу» західного фасаду із несподіваним бароково-хвилеподібним обрисом! А чого варта «галерея» східного фасаду, що являє собою начебто класично-тридільний український храм? Додаткове сум’яття в архітектурну різноголосицю вносять нарочито спрощені романо-давньоруські портали, приліплені до площини стін з цілком дитячою невимушеністю.

Нетривіальний результат — наслідок творчої співпраці трьох непересічних особистостей. Замовник храму — місцевий поміщик Микола Комстадіус, нащадок давнього (від ХІ ст.) шведського роду, що свого часу перейшов на службу Речі Посполитій, а потім і Російській імперії. Натхненник і імовірний автор ідеї храму (чи й навіть його ескізу) — зодчий-дилетант і за сумісництвом великий князь Петро Миколайович Романов. Власне будівничий і співавтор — петербурзький архітектор українського походження Андрій Білогруд, який і втілив у життя такий неординарний проект. Він, очевидно, і обдарував храм усіма згаданими «українізмами». Відомо, що всі троє достойників чудово знали одне одного. Тож недарма при освяченні церкви у 1914 році великому князеві послали вітальну телеграму.

Опорядкувати інтер’єр повною мірою не вдалося — завадила Перша світова війна і подальші події. Судно, що везло із Греції замовлені і виконані там образи для іконостасу, затонуло (чи було потоплене). Церква діяла до 1934 року, коли й була закрита бузувірною владою. Проте зовнішньо в дивовижний спосіб чудово збереглася (включно із надбанними хрестами) і, відновлена вже за незалежності, нині знову збирає на молитву народ Божий. І то цілком справедливо, що в такому прекрасному українському храмі від 2009 року порядкує громада помісної УПЦ. Дай Боже на многії і благії літа!

Усі фото