Покровська церкваХІV – ХV, ХVІІІ стт.
Найдавніша частина церкви — нинішня дзвіниця — споруджена в ХІV сторіччі як оборонна вежа на Кучманському шляху. Товщина її стін сягає 1,7 метра! У 1430-х, імовірно, коштом шляхтича Яна Домарата до східного фасаду вежі прибудували триконхову церкву. При цьому другий ярус башти-дзвіниці сполучили із хорами храму великим стрілчастим прорізом.
На своєму довгому віку церква зазнала всякого. Після руйнувань ХVІІІ століття (переважно у вирах громадянських заворушень) її відбудували: відновили склепіння в центральному об’ємі, підняли стіни бічних конх і пробили в них нові входи, замінили крівлю… Але білокам’яних готично-ренесансних віконниць майже не зачепили. Тоді ж, у 1770-х — 1780-х, стіни і склепіння церкви розписав знаменитий Йозеф Прагтль. На жаль, від його трудів не збереглося геть нічого…
Під час реконструкції 1890 — 1892 рр. храм «оправославили» — замурували старі готичні прорізи, поставили на дах дерев’яного барабана з низьким наметом та невеличкою маківкою, а також двома дерев’яними ярусочками наростили вежу-дзвіницю. Такою церква і дожила до вільної України.
Вже у ХХІ столітті парафіяни провели «гібридний» ремонт: вікна поміняли на пластикові, а верх обтягнули блискучою бляхою. На щастя, вони іще нічого не зробили із фантастично прекрасною місциною, серед якої зведено церкву. Тож поспішайте у Шарівку — хто знає, як воно буде завтра?..
.
Усі фото
