Дерев’яні (Д)Муровані (М)Усі
Наддніпрянська школа Сіверсько-чернігівська школа Слобожансько-полтавська школа Східноподільська школа Поліська школа Волинська школа Галицька школа Західноподільська школа Бойківська школа Гуцульська школа Лемківська школа Буковинська школа Марамороська школа Берестейська школа Український класицизм (Д) Український історизм (Д) Український модерн (Д)
Давньоруські церкви Українське Відродження Українське бароко Український класицизм (М) Український історизм (М) Український модерн (М)
Волинська область, Іваничівський р-н, c. Біличі

Михайлівська церква
1928 –1929 рр.
Архітектор: Сергій Тимошенко

Про історію спорудження білицької церкви докладно оповідає цікавий текст, віднайдений нами на котромусь сайті УПЦ Московського Патріархату (стилістику й семантику збережено):

«У 1928 році на сході громади села Біличі було вирішено будувати нову церкву поруч із старою. Був складений комітет з шести чоловік…
Кожен житель села повинен був здати 50 злотих. На зібрані перші внески був закуплений в Ружіямполі (теп. Устилуг) ліс. Для перевезення лісу з кожного двору, по мірі можливості, надавалися підводи. Цеглу на підмурівок було закуплено в м. Сокалі.
Для будівництва церкви був необхідний інженерний план, затверджений відповідною польською установою в Варшаві. Від громади села був делегований член комітету Ляшук Йосиф.

Жителі села хотіли побудувати церкву в православному стилі з 5 банями і окремою дзвіницею. Та польські архітектори «ввічливо» запропонували свій план у католицькому стилі, давши зрозуміти, що іншого варіанту бути не може. Ляшуку Йосипу нічого не залишалося, як повернутися із затвердженим планом церкви у вигляді «корабля» у католицькому стилі.
Селяни, звичайно, обурились, дізнавшись про те, що сталося, але мовчки взялися до роботи. Всі кошти бралися виключно із свого села, а пожертви поза своїм селом були категорично заборонені.

Для будівництва церкви було запрошено дві бригади з Грибовиць… Коли все дерево було обтесане і висушене, бригада приступила до будівництва. Кожен дім повинен був один день годувати будівельників, тому діти залюбки ходили дивитися та приносили те, що приготували їх батьки. Староста церкви Ситний Тимарій організував нічліг і відпочинок для будівельників.

Прикрим було те, що один з людей не здав грошей і о. Микола (настоятель парафії — А.В.) наказав забрати в нього копу жита і продати, що Ситний з членами комітету і зробили. Але через деякий час дім та хлів старости хтось спалив, але люди приносили старості хто курку, гуску, качку; рідні теличку і корову і так залагодили цю страшну справу.

В серпні місяці 1929 року була зроблена фотографія о. Миколая разом з парафіянами біля будівлі нової церкви».

А тепер Nota Bene.
1. Судячи з усього, під «православним стилем» храму тодішні селяни розуміли кубик «а-ля рюс» з 5 банями на кутах і в центрі.
2. Певна річ, ані поляки, ані українці в тодішніх архітектурних управліннях на таку пропозицію не пристали і запропонували проект тридільного українського храму із прибудованою дзвіницею (за аналогією із Покровською церквою в Бронниках).
3. Безперечно, Сергій Тимошенко прилучився до проекту, про що однозначно свідчать тюльпаноподібна форма бані, залом на «тілі» церкви і характерні стрічкові віконця верху. Яким чином типологія храму все ж таки набула суттєвих єпархіальних рис — не знаємо.
4. Ось так найукраїнськіший архітектор Тимошенко обдарував Біличі церквою у «католицькому стилі», за визначенням цитованого фрагменту. Втім, вже у ХХІ ст. сучасні москвофіли таки помстилися зодчому, спотвориши храм тотальним «євроремонтом».
5. Та не все так погано: у церкві зберелися фрагменти старого іконостасу ХVІІІ ст., перенесеного сюди із старого, нині неіснуючого храму. Та й новий іконостас своїм функціональним лаконізмом схиляє до думки про його причетність до нашого улюбленого УМа.

Усі фото