Трапезна церква св. Іоана Богослова Михайлівського Золотоверхого монастиря (К)1713 рік
Трапезна церква Михайлівського Золотоверхого — особлива. Навіть символічна. Для нас особисто — це храм-боєць, храм-мудрець, нескорений і відроджений як Фенікс після заграв і пожеж апокаліпсису наших днів. А ще — це один із перших храмів втретє відродженої УАПЦ — Церкви-мучениці. І нині в ньому, як студентському, академічному, проходять вишкіл майбутні священики та архієреї Помісної Української церкви — Київського Патріархату. Тож надамо академічній молоді слово у вигляді цитати із сайту Михайлівського монастиря (під нашою редакцією).
«Щодо часу збудування трапезної церкви в ім’я св. ап. і євангелиста Іоана Богослова достовірних відомостей нема. Різні дослідники не однаково датують її появу. Однак безсумнівним є те, що вже на початку XVIII ст. кам’яна трапезна існувала.
Сильно постраждала церква у 1904 р. під час великої пожежі. Планували навіть розібрати її та збудувати нову, просторішу, за проектом єпархіального архітектора Єрмакова. Та в кінцевому результаті вирішено було провести реставрацію й зберегти старий трапезний храм.
Під час нищення ансамблю Михайлівського Золотоверхого монастиря у 1930-х рр., трапезна, яка 1922 р. була перетворена на студентську їдальню, збереглась. В період Другої Світової війни вона тимчасово була повернута релігійній громаді, яка у 1948-1949 рр. зробила поточний ремонт покрівлі бані й пофарбувала фасади. Після цього трапезний храм Михайлівського монастиря використовувався як складське приміщення, а пізніше як спортивна зала».
На початок 1970-х трапезна являла жалюгідне видовище, спотворене численними добудовами і перебудовами. До честі радянських реставраторів, протягом 1976 –1981 рр. церква була докорінно оновлена — навіть із заміною склепінь і покрівлі (цеглу заступив бетон, а бляху — гонт).
«Після реставрації в трапезній церкві св. ап. і євангелиста Іоана Богослова містився Музей кераміки Державного архітектурно-історичного заповідника «Софійський музей.» У 1991 р. храм було передано релігійній громаді Української Автокефальної Православної Церкви, і деякий час він навіть мав статус кафедрального.
Архітектурно трапезна Михайлівського монастиря — одноповерхова, прямокутна за планом з вужчою церквою на сході. Остання – одноярусна, дводільна з восьмигранним підбанником, увінчаним класичною бароковою банею».
А тепер власний яскравий спогад. Саме із скромної церковці св. Іоана Богослова 21 травня 1991 року, на весняне храмове свято, вийшла хресна хода на чолі із Патріархом Мстиславом, який і освятив хрест на місці зруйнованого Михайлівського собору. Відтак саме ця, нині призабута подія поклала початок відродженню духовної величі Києва і всієї Руси- України після 70 років комуно-вавилонського полону. Ми в цьому певні, бо й самі в той квітучий весняний день ішли з молитвою і духовними співами поруч із Патріархом…
Усі фото
