Церкву завершили перед самісінькою Другою світовою війною і, вочевидь, дуже добре посвятили. Адже ані бойовиська, ані «совіти» її анітрохи не пошкодили. Відтак маємо змогу милуватися первісним декором а-ля дерев’яна архітектура: сухариками карнизу і заломами верху. На жаль, вишукані Тимошенківські вікна не встояли перед неухильним зростанням добробуту українського села, перетворившися на пластикові одоробла. Та, попри таку прикрість, радіймо й веселімося: кожна збережена церква геніального архітектора — то ще один наріжний камінь вільної України.

Усі фото